Як Філліпіни або Японія, або До чого призведе земельна реформа

Cui bono? - Кому це вигідно?

Начистоту. Ухвалення ринку землі - це результат добре спрацьованого лобізму. Причому за західним зразком. Не сперечаюся з тим, що так само застосовувалися і традиційні для України форми кулуарного лобізму з конвертами. Однак у публічному просторі було настільки багато зроблено для створення потрібної картинки самої необхідності цієї реформи, що кулуарні домовленості потрібні були тільки, щоб закріпити результат. Зовні ж все виглядає так, що комар носа не підточить. Так працює західний лобізм.

Знаєте, в самому лобізмі немає нічого поганого. І якщо ми хочемо рухатися до цивілізованого суспільства, то ми до цього прийдемо рано чи пізно, але все ж є питання до самого закону.

І питання залишається відкритим. Кому це вигідно? Безумовно, вигідно насамперед не самим пайовикам, не народу України. Це вигідно невеликій купці латифундистів, які лобіювали цей закон. Вони, звичайно, доводитимуть, що це не так. Все ж картинка створена, і вона допомагає сформувати доказову базу важливості цього закону. Однак у цього закону є своя група конкретних бенефіціарів.

Почнемо з того, що ринок необхідний і дійсно, що у пайовика повинна бути можливість продажу свого паю. Це як право продати свою квартиру або іншу власність. З цим ніхто не сперечається.

Однак, під час ухвалення цього закону, людей ввели в оману не тільки очікуваними вигодами, а й так само причинами необхідності цього закону.

читайте такожУ окупантів ОРДЛО забиратимуть землю-КабмінУ кожній нормальній розвиненій країні ринок землі створювався не для того, щоб дати можливість продати землю. І не для залучення інвестицій. І навіть не для зростання експорту. А для подолання безробіття в селі, де традиційно роботи менше. Для створення класу заможних дрібних фермерів, які так само зможуть бути споживачами в економіці і платниками податків до бюджету.

Як на мене, то суть реформи дуже добре описана в книзі професора Кембриджа Джо Стадвелла "Азіатська модель управління".

Якщо коротко, автор показав, до чого призвела ця реформа в різних азіатських країнах. З одного боку, була Південна Корея, Японія, Тайвань. Реформа в них пройшла однаково під наглядом США і допомагав її робити наш співвітчизник Вольф Ладежинський.

Насамперед завданням реформи був не сам продаж землі, а створення дрібного фермерства. З простої причини, в селі роботи немає і чим людей ще можна зайняти, якщо не обробляти свою землю? Щоб реформа запрацювала, були так само запущені інструменти з боку держави. Програми фінансової допомоги фермерам, мінімальні закупівельні ціни та гарантований викуп надлишків продукції державою. Все, щоб фермери могли купити собі техніку і потім продати продукцію з землі без збитків. Безумовно, результати були дивовижними. В основному, в подоланні бідності на селі і так само це відбилося на економічному зростанні. Цим шляхом пішов потім і Китай.

читайте такожВ Україні запрацював ринок землі: скільки коштуватиме гектарЗ іншого боку, були інші країни як Філіппіни, Індонезія, де сама земельна реформа не ставила якогось завдання. Просто у селян з'явилася земля, і вони змогли її продати. При цьому не було створено жодної програми підтримки дрібного фермерства. У людей не було ні грошей, ні можливостей купити собі техніку і все необхідне, що обробляти цю землю, тому були змушені цю землю продавати. Все це призвело до того, що з часом всі землі змогли викупити тільки великі агрохолдинги. Дрібного фермерства на Філіппінах так і не з'явилося. Економічного зростання, зниження безробіття і бідності так і не відбулося.

А тепер вгадайте, яким шляхом піде Україна? Дорогою японської моделі ринку землі? Або філіппінської?

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред