Як китайські полонені вдарять по відносинах Києва та Пекіна

Президент України Володимир Зеленський заявив про взяття в полон на Донеччині Силами оборони України двох громадян Китаю, які воювали на боці російської окупаційної армії. У відповідь на це у Міністерстві закордонних справ Китаю заявили, що Пекін не направляв своїх військовослужбовців в Україну для участі у бойових діях.

Поки що немає жодної прямої чи опосередкованої інформації, яка б підтверджувала, що ці громадяни є безпосередньо військовослужбовцями Народно-визвольної армії Китаю. І це – ключове. На відміну від ситуації з Північною Кореєю, де регулярні війська були передислоковані до Російської Федерації та брали участь у бойових діях (щоправда, на території Курської області, а не України), китайських громадян було взято в полон саме в Донецькій області, тобто на українській території. І цей фактор ускладнює ситуацію.

Публічна заява президента України про факт полону громадян Китаю, безумовно, б’є по іміджу Китаю як держави, яка декларує нейтралітет, прагнення досягнення сталого миру дипломатичними засобами, підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. Водночас понад 80% економіки Росії нині залежить від Китаю, особливо у військово-промисловій сфері.

Не виключено, що з часом буде виявлено й китайське озброєння чи військову техніку. А тепер — ще й громадяни КНР. Хоча у МЗС Китаю повідомили, що будуть розбиратися в ситуації й закликають своїх громадян не брати участі у будь-яких збройних конфліктах.

Ця ситуація потенційно може погіршити українсько-китайські відносини, адже заява президента — це, фактично, публічний удар по Китаю з боку України. Якби йшлося про участь регулярних китайських військ, які були б помічені на території Росії або України, тоді вже могло б постати питання санкцій або серйозніших міжнародних наслідків. Наразі ж ідеться переважно про іміджеві та політичні втрати для Пекіна.

Подивимось, якою буде подальша реакція, коли СБУ отримає більше інформації від полонених: як саме вони потрапили до Росії, де й коли підписували контракти — у Китаї чи вже на території РФ. Це теж має значення.

Що Китай може зробити? В принципі, якщо вони дійсно виступають проти того, щоб громадяни Китайської Народної Республіки брали участь у бойових діях як найманці, то вони повинні зробити офіційну заяву. Про те, що громадяни КНР, які братимуть участь у збройних конфліктах на будь-якому боці, зокрема у війні Росії проти України, нестимуть кримінальну відповідальність після повернення на територію Китаю або у випадку депортації.

Тобто має бути чітка й конкретна реакція на ці події. Я, звичайно, маю сумніви, що це представники регулярних військ — кадрові військові Народно-визвольної армії Китаю. Але, в принципі, ситуація схожа на ту, яку ми вже бачили: в рядах російських військ перебувала велика кількість найманців — з Куби, Бразилії, Індії, Бангладеш, країн Близького Сходу тощо.

Втім, деякі країни Центральної Азії, зокрема Узбекистан, Казахстан і інші, офіційно забороняли своїм громадянам брати участь у бойових діях за будь-яку сторону. Тому й Китай має висловити конкретну позицію, адже є факт участі його громадян у війні, і на це потрібно реагувати.

Однак не варто очікувати на зміни у відносинах Китаю із Росією. Їх не буде — якими вони були, так і залишаться. Росія й надалі перебуватиме в орбіті впливу Китаю — як у економічному, так і у військово-технічному плані.

Але ця ситуація — одна зі складових, що дійсно підриває імідж Китаю у його миротворчих місіях та так званих дипломатичних зусиллях щодо зупинки війни, але серйозних наслідків для Пекіна, найімовірніше, не буде.

Рекомендуємо:

"Китай - спонсор РФ у війні": у США відреагували на полонених китайців

А от між Україною та Китаєм відносини можуть стати холоднішими. Насамперед — у сфері економіки, оскільки Китай є одним із головних торговельних партнерів України. Значна частина українського експорту спрямована саме на китайський ринок. Також це може вплинути на інші політичні майданчики, пов’язані з дипломатичним врегулюванням. Тут позиція Пекіна може зміститися ближче до російської, хоча, можливо, вона залишиться нейтральною. Проте рівень контактів між вищим політичним керівництвом України й Китаю, а також між дипломатичними представництвами, скоріше за все, буде знижено.

Євген Добряк, експерт з питань Азії та Близького Сходу, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред