Як колись довідроджувалася нацистська Німеччина, так довоюється і Росія

Таке немислимо собі уявити: як мучать і ґвалтують твою дитину, щоб потім – понівечену і напівнепритомну – застрелити в потилицю, вирізавши на маленькій спинці криваву свастику. А потім підходять до тебе, дихаючи перегаром і вивергаючи щось на зонівській фені упереміш із матом, який ти не розумієш, та й не здатний зрозуміти, тому що ти вже нічого не відчуваєш, а тільки просиш, щоб все це швидше закінчилося. Ви ж хочете цього, виродки? – так зробіть! І ці двоногі виродки – п'яні і розвеселі – виконують твоє прохання під бешкетну приповідку "Можемо повторити!".

Спалах – і все закінчується. Як закінчилося 24 лютого мирне життя, просте і повсякденне, коли плешива морда з'явилася на екранах і оголосила навіть не війну, тому що у війні треба обов'язково позначити ворога і основні цілі. А тут – спецоперація, що проводиться незрозуміло, проти кого. Проти якихось нацистів, яких немає і ніколи не було. Які були вигнані в 44-му і відтоді не з'являлися.

А потім були обстріли. Одні родичі загинули, інші встигли бігти, а вам не пощастило. На вас цей гібрид обрушився всією своєю вагою з нелюдським жахом. Але тепер все закінчилося, і ваші понівечені тіла виносять із підвалів, щоб пред'явити світовій громадськості, що ставить одне єдине питання: "Ким треба бути, щоб зробити таке?"

читайте такожУ Росії влада затріщала по швах: як війна в Україні запустила руйнування режиму Путіна

А відповідь проста: треба бути неосвіченим дикуном "великої імперії". Великої настільки, що з села Сплюївка є тільки два виходи: або на кладовище з перепою, або – в армію, за трофеями. Бо в рідному селі немає ні роботи, ні перспектив. А в армії – пайок і одяг, пригоди і вбивства. Пощастить – повернешся з награбованим: гордий і мужній. Не пощастить – так же ж "судьба – злодейка, а жизнь – копейка". З давніх-давен так було, а глибинний народ ніколи з IX століття і не вилазив. Так і жив під спудом серм'яжних зонівських понять, заростаючи мохом та шерстю. А ті, хто вибрався – ті вже високо, їх не дістанеш. Вони в костюмах від Бріоні, нюхають білий заморський пил, сруть у золоті унітази і ляскають по дзвінких дупах дорогих інстасамок. Твоя ж справа – маленька: пробороздити призначену ворогом країну, зґвалтувати побільше дівок і вбити побільше мужиків та награбувати пожирніше – щоби потім, сидячи за п'яним столом у Сплюївці, було що згадати і чим похвалитися. Бо це – найяскравіше, що було в твоєму жахливому житті. Вся країна так живе, нічого страшного, а ти хоча б по чужому лабазу погуляв – красавчег!

Глибина антропологічної катастрофи ще й у тому, що вся імперія вітає тебе, як героя – незважаючи на результат. Якщо ти вбив, зґвалтував і примудрився повернутися – молодець! А якщо тебе привезли в дерев'яному ящику – то взагалі годувальник! Не осоромив пам'ять войовничих пращурів. Тепер за тебе дохлого Путін сім лямів відвалить. Не дарма ростили, не дарма годували, не дарма в армію випихали, щоб не спився. Тепер є ким пишатися і буде що витратити. Може, квартиру в Підмосков'ї купимо? – хоч шанс пожити з'явиться... Але це з точки зору сплюївської рідні – такої ж темної і глибинної, як і ти сам.

А середньостатистичний росіянин просто ходить і пишається самим фактом занурення України в середньовічне жахіття: "Що, догралися, бандерівці? Але ж вас попереджали: не бісіть російського ведмедя. Задере – і прізвища не спитає. Нехай увесь світ бачить, що не треба нас дратувати. Тільки боятися і поважати, мовчати і з жахом спостерігати за нашим вставанням із волохатих колін!"

читайте такожВійна в Україні показала, що у Росії немає армії - є збіговисько скотів

Але, як колись довідроджувалася нацистська Німеччина – так довоюється і маніяк "русского мира". І неодмінно буде аналог Нюрнберга, де на лаву підсудних будуть посаджені всі причетні, що дожили до цього дня. І, можливо, стоячи перед шибеницею, істеричний Володін буде благати не вішати його за шию, тому що "те, що трапилося – зрежисована постановка. Вистава, розрахована на західного глядача. Наша країна двічі запросила термінове засідання Радбезу ООН. Але Британія заблокувала їхнє проведення. Мета одна – дискредитувати Росію!" І кат уважно вислухає цю тираду, після чого хрускіт хребців віднесе цю кричущу тушку в історію.

А слідом за нею затрясе лапками переляканий фашистський пупс Медведєв: "Ситуація в Бучі – приклад фейку, визрілого в цинічній уяві української пропаганди! Наша мета – побудова відкритої Євразії від Лісабона до Владивостока, в тому числі для спокою самих українців!" І після цих слів кат вмілим рухом відправляє тремтячу тварюку туди ж, у пекло.

читайте такожЗрівняти з землею Дніпро і повернутися для штурму Києва: який подальший план Росії

І, нарешті, Ріббентроп всієї Русі, поправляючи окуляри на кінській морді, востаннє погляне на постаменті: "Фейкова атака була зроблена в місті Буча після того, як звідти вийшли російські військовослужбовці. Там через кілька днів була влаштована інсценізація, яку розганяють по всіх каналах і соціальних мережах українські представники та їхні західні покровителі". Хрясь! – і немає кінської морди. Вирушила за іншими вершниками путінського апокаліпсису.

Але з бонзами – більш-менш зрозуміло. А що робити з багатомільйонною масою розлюднених білкових організмів, які неодмінно завиють: одні – про фейки, інші – про "ми не знали"? Які будуть витріщати очі, як колись німці в 45-му, і несамовито доводити, що "це не ми, це Путін із Лавровим, це Патрушев із Наришкіним і Шойгу з Герасимовим". І над цією виючої біомасою будуть розмахувати новеньким біло-синьо білим прапором Невзорови і Яковенки, Фейгіни і Латиніни, вимагаючи нового шансу і стегенець в обмін на ядерну зброю.

читайте такожРосія загине, вже гине: чому Україна вціліє у війні і посилиться як держава

Захід можна зрозуміти: він не наймався нянькою у шариківщини, що заселила 1/7 частину суходолу. Для нього набагато простіше роззброїти цих людожерів, визнати нову ганчірочку прапором оновленої держави і, заборонивши дикунам створювати свою армію, розпустити по регіональних сплюївках, обнісши територію бетонним парканом.

Але історія підказує, що цим справа не закінчиться. Тому що манія величі не зникає безслідно. І, якщо залишити цю територію не розчленованою на безліч удільних князівств – усе повториться знову і знову.

Колись з Афганістану в Росію бадьорим караваном повернулася горда солдатня, швидко сколотила банди, що стали основою розгулу "лихих 90-х". І можна з жахом уявити, якими кривавими вихорами повернуться в здичавілу імперію Харків і Гостомель, Буча і Маріуполь…

Олександр Сотник, головний редактор незалежного суспільно-політичного каналу Sotnik-TV, російський журналіст, письменник, публіцист, для Sotnik-TV

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред