Як ленд-ліз може примусити Путіна сісти за стіл переговорів

Ленд-ліз дає можливість Україні вести сучасну війну - коли є безпосередній вогневий контакт, але ми маємо змогу убезпечити військових. Тож РФ відступатиме.

Ленд-ліз США - це суттєвий важель тиску на Росію / facebook.com/POTUS

Підписання закону про ленд-ліз - це історична подія з кількох причин.

По-перше, його підписання саме 9 травня - це відповідь на "победобесие" и намагання РФ узурпувати перемогу у Другій світовій.

По-друге, це свідчення того, як більш ніж за 70 днів війни кардинально змінилася американська риторика - від того, що Україні треба "якось допомогти", аби вона могла підписати мир з Росією на більш-менш прийнятних умовах до того, що Україна має у цій війні з Росією перемогти.

По-третє, це сигнал іншим країнам, передусім - Китаю, щодо того, що агресивні дії проти інших держав спричинять таке саме об’єднання країн Заходу і аналогічну допомогу тим, хто її потребуватиме (що релевантно у випадку з Тайванем).

Як швидко ленд-ліз може запрацювати? Зброя в нас вже є і вона постачається за попередніми пакетами допомоги. За великим рахунком, ленд-ліз потрібен здебільшого для того, щоб зменшити час очікування між тим, коли українські військові звернуться із запитом до американських і коли запитуване озброєння почне постачатися.

Але до "defence articles", тобто воєнних товарів входить будь-що, окрім ядерної зброї. Тобто якщо ми кажемо про системи Patriot, літаки F-16 чи інші, то раніше, щоб їх отримати, потрібно було, щоб Конгрес США дав згоду на це. Зараз все, що є в наявності у США і те, що президент Байден вважає за потрібне передати Україні, може передаватися нам безперешкодно.

читайте такожЧому Путін почав боятися УкраїнуКрім того, ленд-ліз спрямований не лише на надання Україні тієї допомоги, що потрібна їй саме зараз. Він має на меті посилення України настільки, щоб ми і у майбутньому могли захистити себе і стримували Росію від агресії. Тому він вже відіграє важливу роль. Але важливо пам'ятати, що усі війни колись закінчуються і найголовніше, щоб із завершенням цієї війни справи не повернулися до звичного русла і знову не зменшилася допомога Україні і можливості ЗСУ отримувати додаткові ресурси або для майбутніх воєн з РФ, або для того, щоб стримувати Росію від повторення подій 2014-2022 років.

Умови постачання зброї будуть формулюватися поточною адміністрацією та наступними. Ленд-ліз розрахований на два фінансових роки, 2022 і 2023. Тобто він не на все життя і напевно конгресмени будуть продовжувати надалі. Але у ньому є можливість для президента вирішувати, яким чином і що він надаватиме. Це ключовий момент, бо фактично Конгрес наділяє президента США частиною повноважень щодо фінансування, постачання та умов надання озброєння - оренди, продажу, лізингу тощо.

Чи повертатиме Україна назад зброю, що залишиться після бойових дій - залежатиме від юридичних формулювань. Але надзвичайно позитивним було б те, щоб Україна вийшла на рівень стратегічного партнерства зі США не лише у політичний риториці, а подібно до того, як це відбувається в Ізраїлю чи Тайваню - тобто коли є юридичне зобов’язання гарантій безпеки і щоб США могли, якщо не воювати на нашому боці, то хоча б надавати усе необхідне для того, щоб ми могли себе захистити.

читайте такожЛенд-ліз для України: чому війна може завершитися вже взимкуВ останні тижні відбулася еволюція від того, що раніше нам надавали лише портативні речі невеликого радіусу дії, такі як Javelin та NLAW. Зараз нам вже надають важке озброєння, передусім гаубиці, а також протикорабельні ракети. Зважаючи на нещодавні зухвалі обстріли Одеси та інших міст, Україні надзвичайно потрібні не лише ППО та ПРО, яке збиває ракети чи літаки, а й озброєння, що знищує платформи. Постачання таких речей потребує часу, тому що потрібно навчити людей використанню. Але про роки тут не йдеться - максимум кілька місяців. Інше питання - навчання для системи Patriot, бо для цього потрібно щонайменше півроку. Але цілком можливо, що Україну недооцінюють з точки зору опанування західних технологій.

Те, що відбувається біля Харкова, де ми відсуваємо Росію в бік її кордону - вже результат того, що Україна має доступ до західної зброї. Але ми маємо розуміти, що Україна воює з найбільшою військовою потугою Європи і однією з найбільших у світі ядерних потуг. Ресурси у росіян є і хоч у більшій масі ми вважаємо їх слабкими вояками, у них є багато техніки, і яка б вона не була - справна чи законсервована - її все одно доведеться знищувати. Постачання західного озброєння більшого радіусу дії для нас означатиме, що ми можемо мати вогневу перевагу, а також убезпечити своїх військових під час враження росіян.

Також це дає нам можливість вести більш сучасну війну - коли є безпосередній вогневий контакт, але, наприклад, ми не даємо можливості постачанню підкріплення, боєприпасів, палива до російських військових.

читайте такожПутіну воювати з Україною все важче: чому РФ дістала з засіків допотопні ракетиЯкщо ЗСУ, посилені допомогою західних партнерів, почнуть утилізувати ще більшими темпами російських загарбників і відкидати їх із захоплених територій (не лише тих, що були захоплені після 24 лютого), це буде сигналом для росіян зупинятися. Бо коли у Кремлі зрозуміють, що марно просуватися Україною, їм доведеться переходити до дипломатії. Це дає нам козирі у дипломатичних перемовинах.

Хотілося б, щоб в України були можливості звільнити усі території, включно з Криму, але слід розуміти, що при тому, що українці - велика нація і має великі ЗСУ, звільнення територій, на яких укріпилися росіяни, означатимуть додаткові втрати наших людей. І тому українська дипломатія, підкріплена успіхами ЗСУ, мала б заявляти, з одного боку, про готовність України припиняти конфлікт, а з іншого - продовжувати роботу із західними партнерами щодо санкцій та дипломатичної ізоляції РФ доти, поки Росія не забереться з усієї території України. Цей процес на часовій мапі складно відзначити, бо це залежить від успіхів ЗСУ та ефективності санкцій, внаслідок яких РФ втрачатиме ресурси і можливість втримати владу всередині країни.

До того ж, є і психологічний фактор, бо Путіну складно погодитися з тим, що він помилився в Україні і йому слід зробити крок назад. Адже він досі керує Росією саме через те, що свого створив собі імідж мачо, який бореться із терористами всередині держави та ворогами зовні брутальними методами. А мирні перемовини з Україною означатимуть кінець його правління, тож він усіма способами хапатиметься за владу.

Через це не варто виключати і загрозу ядерного удару. Ми можемо прорахувати доцільність використання зброї масового знищення з воєнних, психологічної точок зору. Але ми не можемо вирахувати випадок психопатології Путіна. І якщо воєнних переваг від застосування ядерної зброї для РФ немає, бо вони не зможуть одним-двома ударами знищити більшу частину боєздатних сил в Україні, бо вони розсереджені по всій території, і, відповідно, це не принесе Росії швидкої перемоги. Удар по Києву з метою знищення центру управління теж можна собі уявити, але і це марно, оскільки військові центри також не зосереджені лише у столиці. Та й негативні наслідки таких ударів будуть значно переважати ті надбання, які собі уявляє Путін.

Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій, дипломат, спеціально для Главреда

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти