Як Міхалков хотів добру справу зробити, але не вийшло.
У стрічці пишуть, що Микита Міхалков "вмирає, юшки просить". І шанувальники, і вороги сприймають його як урапатріота - перші захоплено, другі критично. А він просто завжди був продажним гешефтмахером, готовим заради грошей і кар'єри обслуговувати будь-яку владу: від Брежнєва до Єльцина, від Нємцова до Путіна. Але і закордонним друзям, яких тепер гнобить і ображає, Міхалков теж хотів продатися.
Поділюся своїм старим "мемуаром" на цю тему. Історія сталася навесні-початку літа 1999 року. Тоді в умовах невизначеності і перманентного конфлікту у владних елітах, Міхалков розглядався багатьма в якості реального кандидата на пост президента Росії.
Я був, соромно згадати, політконсультантом і піарником, працював з різними замовниками і ставився до цього, як до участі у грі, яка ні до чого не зобов'язує, за яку непогано платять. На мене вийшов мій старий знайомий Сергій Васильович Крисов (його, на жаль, вже немає з нами, вперше зараз публікую його прізвище повністю, гугліть, якщо цікаво). Сергій - вчений, бізнесмен і чиновник, був у свій час радником міністра атомної енергетики Адамова.
Цього разу у нього була несподівана пропозиція. "Слухай, Ігорю, - сказав він, - я тут Микиту Міхалкова консультую, потрібна твоя допомога". Зустрілися. Сергій ввів мене в курс справи. Микиті він допомагав, як фахівець з атомної енергетики.
Йшлося про участь Міхалкова в майбутніх через рік виборах президента Росії. Міхалков був упевнений, що ярлик на російське президентство видають у Вашингтоні. За словами Сергія, планувалося отримати американську підтримку кандидатури режисера в обмін на обіцянку передати атомну галузь Росії під міжнародний (читай західний) контроль. Для початку передбачалося налякати американців тим, що російська атомна галузь знаходиться на межі розвалу, загрожує світу екологічною катастрофою, не санкціонованим доступом до неї терористів і т.д. (Сергій був чесною людиною і не без підстав щиро в це вірив). У такій ситуації Міхалков хотів запропонувати Штатам в обмін на підтримку і фінансування його передвиборчої кампанії, в разі приходу до влади, встановити міжнародний контроль над ядерною галуззю Росії. Підтримка американців, перш за все фінансова, була необхідною умовою для прийняття рішення про участь Міхалкова у виборах.
Але це для американців. А для роботи на російську публіку потрібні були нетривіальні пропозиції Міхалкова на тему того, "як нам облаштувати Росію". Від мене Сергій хотів отримати якісь ідеї для такої програми. Причому мої пропозиції повинні були відповідати ідеології Міхалкова. Я, пам'ятаю, сильно здивувався, не сприйняв цю ситуацію серйозно. Але не став ображати свого приятеля і написав майже гумористичний текст про відродження земства в Росії. Там, пам'ятаю, був шматок про передачу певних владних повноважень у сільській місцевості "Трійці", що складається з парафіяльного священника, директора районної школи та лікарні (або інших представників земської інтелігенції). Ця "трійка" повинна була розглядати різні господарські та побутові питання, аж до вирішення сімейних конфліктів і покарання алкашів-скандалістів, які проштрафилися. Загалом, стібався я, як міг. Але Сергій сказав, що текст "пройшов на ура". Ми з ним потім ще ходили обговорювати ці пропозиції з міхалковськими людьми у "Фонд культури".
Незабаром, Сергій повідомив мені з придихом: "Микита поїхав в США, буде там спілкуватися з "республіканською елітою". Через якийсь час я знову зустрів Сергія, і він розчаровано повідомив, що проєкт накрився, американці ним не зацікавилися, Міхалков нікуди висуватися не буде. Я нічого іншого й не очікував, і тому не здивувався.
Так Міхалков намагався продатися американцям, але його не купили. Можливо після цього він так зненавидів Захід.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
