Як приборкати оскаженілого російського звіра, або Чому Україну приймуть до НАТО

1 жовтня 2022, 11:00оновлено 3 жовтня 2022, 19:03
2286
На даному етапі для України не стільки важливо членство в Альянсі, скільки гарантії безпеки від США і Великобританії, в тому числі "ядерна парасолька".
Україна як член НАТО зараз вкрай корисна країнам Альянсу – Загородній
Україна стане членом НАТО швидше, ніж членом ЄС – Тарас Загородній

Подача Україною заявки на членство в НАТО за прискореною процедурою – це правильний крок. Наша країна скористалася прецедентом Фінляндії та Швеції. Суть його зводиться до наступного. Обидві ці країни відповідають усім критеріям НАТО, в тому числі вимогам до військової інфраструктури. Так, наприклад, у Швеції добре підготовлена армія, прекрасно розвинений військово-промисловий комплекс – там виробляється все від підводних човнів до бойових винищувачів. Знамениті NLAW і Javelin, які широко використовуються у війні в Україні – спільної шведсько-американської та шведсько-британської розробки. У НАТО розуміють: який сенс вимагати План дій щодо членства в НАТО, якщо все і так зрозуміло.

Плюс, звичайно ж, впливає і загроза Росії. І обставини, що склалися, запустили цей процес для двох цих країн.

У цьому процесі цікава одна деталь – у період до формального вступу до НАТО ядерні держави Великобританія і США гарантували безпеку Швеції і Фінляндії. Швидше за все, це і є головною метою подачі заявки України на вступ до НАТО за прискореною процедурою. Тому що зараз головна проблема для нашої країни – це "ядерна парасолька": не ясно, вона є над Україною чи ні.

відео дня

Суть звернення нашої держави наступна: дайте хоча б ядерну безпеку і зброю, а далі ми самі з усім розберемося.

США такі прямі гарантії дають іншим країнам дуже нечасто, а якщо дають, то не афішують цього. Гарантії даються тільки в рамках Альянсу. Але шлях Швеції та Фінляндії – це прецедент, і Україна ним скористалася.

У даній ситуації отримання Україною і таких гарантій, і членства в НАТО цілком реальне. Адже у нас схожі обставини.

Якби військові НАТО мали вирішальний голос у питанні прийому України, українську армію прийняли б до Альянсу хоч завтра, бо ЗСУ показали свою здатність захищати не тільки свою країну, а й фактично весь східний фланг НАТО. При цьому є сумніви в тому, що на це здатні, наприклад, німецька або французька армії.

Так чи інакше ми переходимо на стандарти НАТО. Я вже не кажу про найвищий рівень взаємодії України з основними країнами Альянсу. Наприклад, Харківська операція. Не всі розуміють, що сталося під Харковом... Адже Україна як нація і державний апарат, не тільки як армійський апарат, вперше за років 200-400 показала найвищий рівень самоорганізації, командної гри, взаємодії з нашим головним партнером – США. Ніде не злили інформацію про майбутню операцію – все було несподівано для противника, провели блискучу операцію при співвідношенні сил 1:2 (6 тисяч наших військовослужбовців було проти 12-тисячного угруповання росіян). Це просто каскадний обвал фронту, як кажуть росіяни! І перше, на що був розрахунок – отримання гарантій передусім ядерної безпеки, а потім все інше.

Україна може вступити до НАТО за прискореною процедурою. І це не новина. Про це вже лунали заяви послів у червні-липні – мовляв, країні, яка хоче вступити до НАТО, необов'язково проходити процедуру ПДЧ. Однак нам щоразу починали розповідати, що у нас тут корупція. Згадайте хоча б, як нам компостували мізки німці, які самі сиділи на зарплаті у Путіна, зате розповідали Україні, як у нас тут погано, і чому ми не підходимо Альянсу. Але при цьому такі "великі" у військовому відношенні і якісному державному управлінні країни, як, наприклад, Албанія і Туреччина, були прийняті до НАТО. Це ще раз свідчить про те, що надання членства в НАТО було політичним питанням. Та ж Туреччина, коли її приймали в НАТО, не відповідала взагалі ніяким критеріям Альянсу. Але Туреччина – це чорноморські протоки, близькість до Радянського Союзу, і тому її прийняли з політичних причин.

От і Україна зараз теж може стати частиною НАТО з політичних причин.

Як і будь-яка система колективної оборони, НАТО намагається приймати до свого складу країни, які створюватимуть найменше проблем, які не треба тягнути, навчати, тобто які вимагають менше витрат. Україна показала, що її вчити нічому не треба – українці самі кого завгодно навчать.

Крім того, в США і Британії прекрасно знають історію подій після Першої світової війни і розуміють, що навіть після перемоги України Росія нікуди не дінеться і повторить шлях Німеччини після Першої світової. Росія не буде окупована – нормальну країну там не зробити, як це було після Другої світової війни, коли окупували Японію і Німеччину. Відповідно, англосакси розуміють, що Східну Європу потрібно зміцнювати, будувати вісь Варшава – Київ, плюс скандинавські країни і країни Балтії. Тому що цей оскаженілий звір – Росія – надовго.

Не дуже віриться в каскадний розпад Росії після поразки у війні, про що у нас люблять розповідати. Відколювання якихось республік РФ теоретично можливе, та й громадянська війна в Росії дуже ймовірна. Але говорити, що Росія розпадеться за радянським зразком, потрібно вкрай обережно. Швидше за все, таке оскаженіле болото з православним комунізмом вимагатиме реваншу. Росіяни будуть вірити, що програли не через те, що неправі, а через те, що Путін все неправильно зробив, що розікрали армію. Відповідно, великі ризики появи в Росії нового режиму реваншистського характеру, який буде продовжувати загрожувати східному флангу НАТО, Європі в тому числі. А, значить, потрібна "дубина", яка буде тримати цього ведмедя в узді.

Таких "дубин" проглядається декілька. Одна з них – це Україна як країна-переможець у конфедерації з Польщею. Така конфедерація вже вибудовується у нас і буде мати величезний культурний, економічний і військовий вплив, як мінімум, на європейську частину Росії, а, може, й більше. Адже тепер не виключено, що багато росіян стануть називати себе українцями, вони вже так починають говорити, згадуючи якусь бабусю з Полтавської області...

Отже, Росію будуть стримувати Україна, Польща, Туреччина (член НАТО, що давить Росію на Кавказі і виходить у Середню Азію, у Анкари є амбіції рости й далі), плюс Китай. Але Піднебесна може грати в свою гру, в тому числі підтримуючи Росію, щоб вона не зовсім померла і створювала проблеми, в першу чергу, США.

У конфігурації, яка вибудовується, Україна цілком може бути прийнята до НАТО навіть швидше, ніж до Євросоюзу. З ЄС інша історія: німецькі еліти просто ненавидять українців, Україна їх бісить, як і Польща. Так само Україна бісить і Росію. Тому що хлопці звикли все вирішувати між собою – німці з росіянами або французи з італійцями зібралися, все порішали, а потім видали свої рішення для виконання іншим країнам. Тепер так не вийде, оскільки вибудовується конфедерація амбітних країн: Польщі, України та країн Східної Європи, які пам'ятають, як їх здавали, як їх зрадили німці своїми іграми з росіянами.

Чим ближче до Росії, тим більше насторожено країни дивляться на Путіна, чим далі, тим більше люблять РФ і "загадкову російську душу".

Тож у цьому сенсі Україна буде корисна як член НАТО. У неї найсильніша армія в Європі – до десятки кращих уже точно входить, найсильніші солдати і воєначальники (наприклад, той же Залужний – добре, якщо на весь світ знайдеться хоча б п'ять осіб, здатних так діяти), технології як частина європейської безпеки тощо. Україну і Польщу англосакси можуть розглядати як елемент стримування Німеччини і Росії, тому політичне рішення про прийом України до НАТО може бути ухвалено. І операція ЗСУ в Харківській області – вагомий аргумент тут: американці побачили, що українці зі зброєю впоралися, освоїли, нікуди не злили, тобто в Україні вже є частина суспільства, якій можна довіряти – армія.

Тому ймовірність вступу України в НАТО досить висока. Втім, підкреслюю, на цьому етапі нам достатньо, щоб дали гарантії і якусь "ядерну парасольку". Зауважте, Росія, навіть її пропагандисти, стала в останні дні відходити від погроз ядерною зброєю. А все тому що її досить різко попередили: удар по Україні буде розцінюватися як удар по НАТО. Тож ця "парасолька" поки що не сформульована юридично, але, схоже, вже є, і потрібно прагнути до юридичного закріплення гарантій безпеки для України.

Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
^
Ми використовуемо cookies
Прийняти