Як Порошенко приміряв треуголку Наполеона і френч Сталіна

Я хочу розповісти свою реконструкцію того, що відбувалося в перші роки війни на Донбасі після приходу до влади Петра Порошенка. Це саме реконструкція, що базується на тій інформації, яка стала мені відома, і на аналізі тієї внутрішньої логіки, яка керувала головними учасниками подій.

Петро Порошенко прийшов з місією. У вузькому колі він зізнавався, що хоче принести Україні мир на Донбасі, привести її до Європейського Союзу і дарувати їй помісну церкву. І тоді другий термін, та скільки завгодно термінів - чим він гірший за Путіна?

І в Порошенка було уявлення, як досягти реалізації цієї тріади.

Тут треба згадати про переговори у Відні у квітні 2014 року. Там був не тільки торг про те, що Віталій Кличко йде на мера Києва, фактично поступаючись Петру Порошенку посадою президента України. Але йшлося і про те, як діятиме нова влада. Дмитро Фірташ не представляв там Росію, але зрозуміло було, що все сказане у Відні, негайно стане відоме в Москві і буде схвалено чи ні. Там, у Відні говорилося, що мир на Донбасі треба шукати шляхом переговорів з Росією, а головною перешкодою на цьому шляху можуть стати ідейні — як бойовики-імперці в Донецьку і Луганську, так і добробати та волонтери в Україні.

І їх доведеться брати під контроль: згодних — підгодовувати, інтегрувати в держструктури, незгодних — забороняти, вичавлювати з громадського поля, судити за військові проступки за мирними законами. Зовсім непримиренних - знищувати.

Ми пам'ятаємо, як влада Росії, конкретно, Сергій Лавров, назвав Петра Порошенка найкращим вибором для України. Тобто, підхід був схвалений. І в Росії, й у нас щодо ідейних сталося абсолютно одне і теж, тільки у нас методи були умовно цивілізованіші, в ліфтах нікого не підривали.

Порошенко-президент діяв як бізнесмен. Готуючись на переговори з Володимиром Путіним, він хотів максимально поліпшити свої переговорні позиції. Тобто, повернути контроль за держкордоном, тоді без постачання зброї і боєприпасів опір припиниться, а бойовики з Донбасу просто втечуть назад в Росію.

читайте такожЗеленський дрейфує у бік ідей ПорошенкаПорошенко був упевнений, що Росія не стане серйозно перешкоджати цьому плану. Він спирався на позицію європейців, яких лякають криваві картинки звідкись з Близького Сходу. Уявіть, наскільки європейським буржуа відбивають апетит криваві картинки з самого центру Європи. Американці повинні були слідувати Будапештському меморандуму. Але найбільше Порошенко покладався на підтримку від Фонду Ротшильдів, що має серйозний вплив на нафтогазову сферу РФ, тобто, на її основу.

Порошенко не подумав, що у Путіна теж своя фікс-місія — збирача земель руських і відновника імперії — чи то радянської, чи то царської, вони самі розібратися не можуть. Але обов'язково щоб з хрускотом французької булки та з хрускотом американських доларів.

Порошенко призначив абсолютно підконтрольних, які дивляться йому в рот, Віктора Муженка і Валерія Гелетея. І почав приміряти треуголку Наполеона і френч Сталіна. Щодня Гелетей і Муженко з тубусом, в яких топографічні карти, були в Адміністрації президента, і там разом з Порошенком встромляли прапорці, малювали стрілки ударів й обхідних маневрів. До речі, як Наполеон і Сталін, Порошенко дуже швидко вивчив назви всіх наших військових частин, їх озброєння, прізвища командирів, і на цій підставі вирішив, що він і справді військовий стратег.

Почався наступ ВСУ. Але кордон під контроль повністю повернути не вдалося. Під Зеленопіллям і Савур-Могилою виник перший котел. Бо наші воювали на карті України, а треба було воювати на карті Європи, як висловив один мій знайомий з кола ПАПа. На карті України ЗСУ рухалися вздовж свого кордону, на карті Європи вони заходили у вузький коридор між двома ворожими силами.

Але ситуація була не безнадійною. Наступ ЗСУ було продовжено, але вже не впритул до кордону, щоб з території Росії нас не можна було обстрілювати, але щоб оточити Донецьк і Луганськ, позбавити постачання зброї та техніки. Так, як це було зроблено зі Слов'янськом.

Там у Ігоря Гіркіна кінчалися боєприпаси, він хотів залишити Слов'янськ. Порошенку потрібна була зрима перемога, бажано, без великих втрат. Знову виграло бізнесове мислення і пішли на договірняк. Розрахунок був на те, що бійці Гіркіна — найбільш боєздатна частина бойовиків, підуть в Росію. Заборона бомбити і вражати артилерією колону Гіркіна йшла від керівництва Генштабу. Муженко не міг віддавати такого наказу без команди Порошенка.

Була домовленістю. Інакше вихід колони Гіркіна був неможливий.

Гіркін не пішов у РФ, а прийшов у Донецьк, який вже готувався до повернення в Україну, і перетворив його на укріпрайон. І зміг домогтися постачання бойової техніки.

читайте такожЗеленський повинен політично поховати " Мінськ-2"Навіть після цього Порошенко продовжував реалізовувати план оточення Донецька і Луганська. Взяття Іловайська було принципово важливим елементом цієї стратегії. З Дебальцевського виступу назустріч в Іловайськ повинні були висунутися сили ЗСУ і замкнути кільце. І до Іловайська були направлені найбільш боєздатні наші частини, насамперед добробати.

У прямі дії з боку російських регулярів Порошенко не хотів вірити до самого кінця. Він не дав команди на виведення військ з Іловайська. Проведення іміджевого параду для нього виявилося важливіше, ніж порятунок від оточення тих, хто не бажав йому підкорятися безоглядно й покірно.

Наше командування просило від росіян в Іловайську того ж, що саме надало Гіркіну: безперешкодного виходу зі зброєю. Російські генерали спочатку пообіцяли, потім сказали, що з Кремля прийшов інший наказ.

Порошенко укотре зі своїми бізнесовими договірняками опинився у військовому програші.

Хоча щодо бізнесу, ми знаємо це зі спільної діяльності Порошенка-Медведчука, все виходило непогано.

Після Іловайська був "Мінськ-1", що дав перепочинок, яким значно краще скористалися саме бойовики ОРДЛО. Саме вони почали зимовий наступ на аеропорт і Дебальцеве.

Як результат замість сильних позицій на головні переговори з Путіним Порошенко вийшов гранично слабким, після котлів під Савур-Могилою та Іловайськом, із загрозою котла під Дебальцевим. Свідки переговорів кажуть, що Путін відверто бравував силою, говорив, що Дебальцеве вже упав, і Порошенко змушений був виходити з кімнати з Муженком, щоб дізнатися ситуацію.

"Мінськ-2" був укладений повністю на умовах Росії. Ні про який Крим ніхто навіть і не заїкався. За повної згоди Німеччини та Франції.

Дебальцеве ми втратили за три дні, хоча навіть згідно "Мінську 2" місто має бути українським. Дебальцеве дозволило налагодити безперебійне постачання до ОРДЛО зброї, техніки та боєприпасів жд дорогою. Що і зафіксував нинішній статус кво.

Що міг зробити в цих умовах Петро Порошенко? Прикинутися ультрапатріотом! Щоб навіть думка про його очевидні прорахунки і приховані договірняки з агресором не могла з'явитися в головах більшості українців. І це йому вдалося.

читайте також"Вступ до ЄС через 20 років": чому не варто чекати біля моря погодиЯк результат замість миру ми отримали Мінську капітуляцію і те, що постійно гинуть бійці на фронті. Замість членства в ЄС - сумнівний безвіз. І замість єдиної помісної церкви - томос при збереженні церкви Московського патріархату. Але Порошенко не опинився в ув'язненні на острові Святої Єлени, як Наполеон. І не помер у страшній самоті, як Сталін. Ні, ходить на паради, дає критичні інтерв'ю...

Не наказане зло роз'їдає суспільний організм. На жаль, але Володимир Зеленський не ризикнув сваритися із Заходом через Порошенка. Ба більше: він все більше стає пародією на Порошенка.

Існує думка, що якщо йти тим же шляхом, використовуючи ті ж методи, що і твій попередник, то результат буде точно таким же. Це неправда. Результат буде гіршим.

І все це відбудеться на наших очах. Тому що в цьому серіалі ми не глядачі. Ми - учасники. І ми - прорвемося!

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред