Пригожин не був самостійною фігурою. За ним стояла частина братви, причому це були люди, які дуже хотіли перезавантажити систему і продовжують цього хотіти. Зокрема, за ним стояли Ковальчуки і Корольов Сергій Борисович, той самий, що і за Навальним стоїть. А Пригожин був просто фронтменом у їхньому меседжі, адресованому Путіну, про те, що, якщо так справа піде далі, то наступний заколот може виявитися успішним. І Пригожин розумів, яку гру він веде.
Так от це угруповання, з одного боку, виставило Пригожина як кувалду, яка постукала у кришталевий бункер вождя, а з іншого – розуміло, що ця політична тварина – Пригожин – нагуляла недозволену вагу на цій печерній скотобазі. Адже Пригожин дійсно став пізнаваним і популярним серед глибинаріїв. Його почали частіше цитувати, на нього почали звертати увагу, фокусуватися на ньому. Більше того, з'явилися дивні відеоролики, які натякали на те, що Пригожин може претендувати на посаду президента в наміченому фашистському електоральному балагані. Тому, звичайно, Пригожин підписав собі вирок. І його усунення було справою кількох місяців.
Коли Пригожин відступив від Москви (зрозуміло, що йому сказали це зробити; причому, за деякими неперевіреними даними, дочка Пригожина була взята в заручниці Кадировим, а його дружина, як говорили офіційно кілька днів тому, перебувала у відпустці в Індії – що ж за відпустка така, коли навколо чоловіка закручувалися такі вихори!), він підписав собі смертний вирок. Коли його відіграли за допомогою Лукашенка, який тепер бере свої слова назад і каже, що жодних гарантій безпеки він Пригожину не давав, стало зрозуміло, що усунення Пригожина – справа декількох тижнів, максимум року. Гарантії, які дав Путін, ця "пігулка безпеки", діяли рівно два місяці: 23 червня відбувся вагнерівський недопутч, і вже 23 серпня Пригожин розпластався за 50 км від Валдайської резиденції Путіна. Одного свого опонента Путін прибрав прямо під Кремлем, іншого – "приземлив" неподалік від своєї резиденції. Розумійте це як завгодно, але це факт.
Тому те, що сталося з Пригожиним, повинно було статися. Це було лише питання часу.
Хто такий Олександр Сотник
Олександр Сотник (творче ім'я – Саша Сотник) – письменник, публіцист, автор-виконавець пісень, диктор радіо і телебачення, блогер. Творець і автор каналу Sotnik-TV. Виступає з жорсткою критикою російської влади. 11 березня 2010 підписався під зверненням "Путін повинен піти". Під час російсько-української війни неодноразово виступав з осудом російської збройної агресії проти України, пише Вікіпедія.
Олександр Сотник, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
