Як Путін обирає генералів, або Чому "піджарювання" Герасимова в Україні нічого б не змінило

Якось взагалі не турбує доля військового злочинця Герасимова (який начебто був поранений під Ізюмом, – Ред.).

У бункерного діда дуже багато генералів, і всі вони – однаково тупі та кровожерливі.

Головна перевага дегенеративного принципу комплектування армії – усі дегенерати є легкозамінними.

Та й чи можливим є щось інше, коли працює сито негативного добору диктатури, де головна задача генерала – гнати гарматне м’ясо на забій. А головне – не становити жодної, навіть теоретичної загрози режиму.

Дивлячись на пику Герасимова, який нагадує не стільки представника homo sapiens, а якогось гайдельберзького викопного гомініда, розумієш, що він – точно жоден військовий переворот влаштувати не може. Чим і цінний.

Але він – не незамінний, бо поруч є великий зоопарк під назвою "російська армія", де вже виховано не одне покоління висококваліфікованих розкрадачів унітазів. Там без проблем знайдуть генетичного двійника Герасимова.

читайте такожРосійська армія програла свою "Курську дугу" Україні

Звісно, якби цю тварюку піджарили, було б навіть якось приємно, але стратегічно це ні на що не вплинуло б.

Суто теоретично, звісно, міг би бути ризик, що замість Герасимова призначили б когось менш дегенеративного. Але статистично це просто неможливо.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред