Підпишіться 
Під час чергової масованої атаки Росія завдала ударів по Києво-Печерській лаврі, кіностудії Довженка та інших культурних об’єктах. Ці атаки вкотре продемонстрували, що Кремль дедалі частіше намагається бити не лише по критичній інфраструктурі, а й по культурних і релігійних пам’ятках, прагнучи знищити не тільки українську державність, а й саму пам’ять про існування України. Генерал-майор запасу СБУ, директор Агентства з реформування сектору безпеки Віктор Ягун пояснив Главреду, чому Росія взялася за знищення культурних та історичних об’єктів України та чи потрібен удар у відповідь по Мосфільму чи Собору Василія Блаженного на Красній площі.
Києво-Печерська лавра, Мистецький арсенал, кіностудія імені Довженка, Будинок органної та камерної музики в Дніпрі й Харківський художній музей були пошкоджені внаслідок російської ракетно-дронової атаки лише за одну ніч. Не виключаю, що найближчим часом росіяни завдадуть удару і по Національному військовому меморіальному кладовищу, де ховають полеглих українських воїнів. Адже ми маємо справу з терористами. І хоча логіку терористів зрозуміти складно, у цьому випадку мета очевидна: російські терористи намагаються стерти нашу історію та пам’ять про наше існування, ніби ніяких українців немає і ніколи не існувало.
Саме тому Росія завдала ударів по Лаврі, яка є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Саме тому вона вдарила по кіностудії імені Довженка, внаслідок чого було знищено найбільшу та найстарішу костюмну колекцію України. Зокрема, разом з історичним одягом були втрачені оригінальні костюми, створені для культових фільмів Сергія Параджанова, у тому числі для стрічки "Тіні забутих предків". Саме тому росіяни раніше завдавали ударів по Львівському національному університету природокористування в Дублянах, де навчався Степан Бандера. Саме тому був знищений і музей Коновальця. Саме тому "шахед" влучив поруч із пам’ятником Бандері у Львові. І таких прикладів багато. Тож це не випадковість.
Ще у 1990-1991 роках, за часів Радянського Союзу, я стикався з подібним. Тоді за наказом Москви в Старому Угринові були підірвані пам’ятники Бандері та Коновальцю, пам’ятник Коновальцю – у Зашкові, пам’ятник українським воякам дивізії "Галичина" – у селі Ясенів тощо. Ми все це вже проходили, бо Москва, багато розповідаючи про свої "скрєпи", насправді дуже боїться правди.
Тож удари по історичних і культурних об’єктах – це російський терор, мета якого полягає у стиранні будь-якої пам’яті.
Особливо показовими та символічними є удари по Києво-Печерській лаврі, яка десятиліттями вважалася оплотом УПЦ МП. Так Росія фактично визнала втрату контролю над українським релігійним простором. І удар по Лаврі Москва завдала за відомим російським принципом: "Так не доставайся же ты никому!". Тобто якщо ця святиня вже не наша, то не буде й вашою. Мета знову та сама – знищити все українське, а потім розповідати про якусь "древнюю русскую культуру" поблизу Онезького озера, де росіяни риють-копають, але не можуть знайти навіть жодної стріли. Москва, не маючи власної історії, намагається привласнити нашу.
Ударами по Лаврі Росія вкотре продемонструвала, що для неї немає нічого святого. Саме тому вона атакує церкви і храми. Навіть коли росіяни били по Головному управлінню розвідки, вони чомусь влучили не у величезну адміністративну будівлю, а в маленьку капличку посеред подвір’я. Скільки церков уже знищено в Україні, скільки музеїв спалено! Згадайте удари по музею Сковороди, розграбування музеїв Айвазовського та інших митців. Саме тому ми говоримо про рашизм як про продовження нацизму – саме нацизму, а не фашизму. Росіяни настільки зверхньо ставляться до інших народів, що, якщо чиясь культура вища або давніша, вони намагаються її знищити.
Крім того, завдаючи ударів по Лаврі та кіностудії Довженка, росіяни намагаються спровокувати Україну на дзеркальну відповідь, щоб потім доводити, що ми, мовляв, "один народ" і воюємо однаковими методами. Утім, ми не будемо бити по Мосфільму чи Собору Василія Блаженного на Красній площі, хоча хотілося б. Наші ракети летять по інших цілях – наприклад, по заводах, де виробляють компоненти до російських ракет.
До речі, попри анонсовані російською владою удари по центрах ухвалення рішень, бити по таких цілях Росія не буде: у Кремлі чудово розуміють, що на подібні удари Україна здатна відповісти.
Якщо говорити про культурні та історичні об’єкти, які можуть стати жертвами нових атак Росії, то таких у Києві вистачає. Не виключаю, що росіяни можуть спробувати бити по Михайлівському Золотоверхому собору та Софії Київській.
Такі удари по серцю Києва і його святинях можуть бути також спробою Кремля відволікти яскравою картинкою увагу росіян від невдач у війні. Зокрема, від того, що зараз відбувається в Криму: паливної кризи, знищення мостів та розширення Україною вогневого контролю над логістичними шляхами, які живлять півострів. Але навряд чи це відволікатиме увагу довго. День або два росіяни порадіють кадрам Лаври у вогні, але потім повернуться до власних проблем – зокрема до дефіциту пального. Кремль уже втратив час, коли такі прийоми справді спрацьовували.
Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, директор Агентства з реформування сектору безпеки, спеціально для Главреда
Про персону: Віктор Ягун
Віктор Ягун – український військовий, громадський діяч, генерал-майор запасу Служби безпеки України. У період з березня 2014-го по червень 2015-го року був заступником голови СБУ. Під проводом Ягуна добувалася і оприлюднювалася інформація про участь російських військ і роботу спецслужб у війні проти України на Донбасі. Учасник ООС на Донбасі.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
