Контури завершення військового протистояння України і Росії вже проглядаються. Голова Офісу президента Андрій Єрмак заявив про початок "другого етапу війни". Йдеться про наступ на Донбасі, який посилився з позавчорашнього дня.
Зараз уже видно контури стратегії Росії, намічені на поточний рік. "План Барбаросса" в XXI столітті повинен був складатися з аншлюсу, двох бліцкригів і виглядати наступним чином.
Планувався "тритактний" план реанімування "квазіСРСР".
Враховуючи любов московських "геронтіонів" до круглих дат, завершення багатоходівки планувалося до грудня 2022 року, тобто до сторіччя утворення Радянського Союзу.
Аншлюс – поглинання Білорусі шляхом втягування її в спільні агресивні дії ("замазати кров'ю").
Перший бліцкриг – Казахстан.
Для цього на початку цього року була реалізована спецоперація за участю керівників казахського силового блоку. Спрямована вона була проти політичних еліт колишнього президента Назарбаєва, як найбільш націоналістичних (латиниця замість кирилиці, зближення з Туреччиною, перегляд історичних наративів, поступове витіснення російської мови з офіційної сфери і т.д.).
читайте такожОрки проти "Старлінка": чому Україна виграє бій за Донбас
Хвилювання в країні були спровоковані по лінії внутрішніх кланових протиріч.
Але весь процес "денурсултанізації" Казахстану наче йшов повз чинного президента Токаєва ("мовляв, ми не проти тебе особисто").
Як наслідок – введення в країну військ ОДКБ, в основному з РФ і Білорусі.
На кінець січня 2022 року багато хто був переконаний, що Казахстан найближчим часом стане третім учасником Союзної держави РФ і Білорусі, вийде з неформальної інтеграції з тюркським союзом, поверне кирилицю і колишні історичні наративи.
Другий бліцкриг планувався в Україні – швидке захоплення Києва і зміна влади на лояльну до РФ. Потім узаконення окупації Криму, Причорномор'я і Приазов'я, квазіутворень "ЛДНР", "денацифікація" і "демілітаризація". Як наслідок – розкол країни і закріплення його розміщенням російських військ десь по лінії Збруча.
читайте такожПутін планує дійти до Тернополя та Луцька: чому війна в Україні не закінчиться 9 травня
У грудні 2022 року ніщо не повинно було за задумом авторів плану перешкодити створенню нової Союзної держави у складі РФ, Білорусі, Казахстану та України.
Саме цей формат нової інтеграції витав у мріях Солженіцина, який був противником СРСР, але сумував про неможливість відродити новий союз у складі згаданих вище чотирьох держав. Саме ідеї Солженіцина мали вирішальний вплив на доктринальні переконання Путіна.
Прочитайте, наприклад, цю цитату:
"НАТО методично і наполегливо розвиває свій військовий апарат – на схід Європи і в континентальний охоплення Росії з півдня. Тут і відкрита матеріальна та ідеологічна підтримка "кольорових" революцій, і парадоксальне впровадження північноатлантичних інтересів в Центральну Азію. Все це не залишає сумнівів, що готується повне оточення Росії, а потім втрата нею суверенітету".
Це не уривок із чергового виступу Путіна, а фрагмент інтерв'ю Солженіцина в 2006 році, за один рік до "мюнхенської промови" російського президента.
читайте такожВійна в Україні та домашні тварини: як не перетворитися на чекіста
Перший такт "плану Барбаросса" у вигляді повзучого аншлюсу Білорусі пройшов гладко.
Другий - у вигляді військового бліцкригу в Казахстані – теж. Навчання з окупації країни силами ОДКБ за 24 години пройшли успішно.
Але Україна зірвала третій такт (робочий цикл) плану з реінкарнації СРСР. Бліцкриг у Києві провалився. Українська влада не пішла ні на капітуляцію, ні на сепаратні переговори.
Росії довелося показати справжню сутність "ввічливих зелених чоловічків". Та так завзято, що позиція Казахстану змінилася на діаметрально протилежну: казахи заявили про свою підтримку України, посилили дрейф у бік Китаю і замість РФ як балансира китайського впливу відновили свою інтеграцію в тюркський союз, орієнтуючись на Туреччину, Азербайджан, Узбекистан, Туркменістан. А також готуючись знімати "нафтові вершки" від співпраці із Заходом.
читайте такожКапкан для божевільного ведмедя: чому Україна роками буде воювати з Росією
Росія думала налякати Казахстан швидкою окупацією України, але тепер лише налякала своїм сусідством, від якого в Нурсултані будуть рятуватися в Пекіні і Анкарі.
І замість Казахстану в союзну державу доведеться приймати осколки у вигляді ПМР, Південної Осетії, Абхазії і "ЛДНР".
План А в Росії внаслідок героїчного опору України не вдався. "Красивий" СРСР не виходить – потрібно ліпити "горбатий".
І РФ переходить до плану Б – до спроби здійснити максимальну окупацію українських територій на південному сході нашої країни: Херсонську, Донецьку, Луганську, Харківську та Запорізьку області.
Мета – створення "іншої України" як "спадкоємиці УРСР". Москва буде відчайдушно рятувати "проект-грудень 2022" і створювати "іншу Україну", щоб зберегти концепцію підписання Троїстого союзу. І Україна як суверенна держава, єдина, хто може протистояти цьому плану.
Чому це критично важливо?
Якщо концепція створення "квазіСРСР" у грудні 2022 року завершиться пшиком, в Москві будуть створювати новий наратив про "виконані завдання спецоперації в Україні" і про те, "що ця зруйнована країна нам вже не потрібна". На мій погляд, шанси на продовження активних бойових дій, починаючи з жовтня поточного року – мінімальні. Адже для фарсу у вигляді "нового союзного договору" потрібно встигнути на окупованих територіях змахнути попіл із руїн і провести" ідеологічну " перепрошивку свідомості електорату під новий формат цілей і завдань.
читайте такожРосія програє війну в Україні: як Путін зробив фатальну помилку
Чому саме осінь-2022 може стати точкою загасання війни?
Крім фактора круглих дат (100 років з дня утворення СРСР), є ще й фактор кризи, що насувається.
У листопаді-грудні Росія увійде в кризове піке: падіння ВВП на 10-15% і доходів населення на 20-30%.
Але ж ідеологічно РФ – це Панем із "Голодних ігор", що складається з дистриктів – суб'єктів федерації. Народу потрібні видовища для відволікання від кризи. У 2014-2015 головною дійовою особою "Голодних ігор" був Крим. У грудні 2022 року – має стати новий СРСР.
Створення "іншої України" несе для нас довгострокові ризики, коли РФ через якийсь час знову захоче зобразити "громадянський конфлікт" в Україні. Спроби Росії провести мобілізацію на окупованих територіях України – лише частина цього підлого плану.
Але якщо нашій армії вдасться утримати ворога на лінії розмежування – російський проект створення "іншої України" провалиться. Доведеться брати в "новий СРСР" лише осколки у вигляді "ЛДНР" і робити тривалу паузу в спробах нової агресії проти України. Таку паузу свого часу отримала Чечня в серпні 1996 року у вигляді хасавюртівських угод. У серпні 1999 року почалася Друга чеченська війна. Але тоді Чечня не скористалася історичним шансом для зміцнення державності, а проти РФ ніхто не вводив санкції.
читайте такожВійна в Україні триватиме три роки, і це за оптимістичного сценарію - Андрій Ілларіонов
Наша нинішня стратегія повинна полягати в руйнуванні плану РФ з окупації низки областей і максимальному використанні історичної паузи (з осені 2022 року) для зміцнення економіки та інтеграції в ЄС.
А західні санкції проти РФ зроблять свою справу, і через 2-3 роки у Росії вже не буде навіть нинішнього потенціалу для агресії. Швидше за все, імперія перейде до спроб утримання захопленого, і її здатність до розширення буде прагнути до нуля.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
