Яка політика Ізраїля щодо Сирії прямо зараз?

Після першого хрестового походу у хрестоносних королівств все було доволі непогано. У них був один серйозний ворог - Зенгі, а потім його син Нур ад-Дін. І була купа нейтралів, яким було не до них.

Серед майже норм налаштованих нейтралів був Дамаск, у правителів якого теж були важкі відносини з Нур ад-Діном.

Але на ці розклади організаторам другого хрестового походу було начхати. Тому вони вирішили що найкращим рішенням буде напасти на Дамаск, в результаті чого Дамаск став частиною держави Нур ад-Діна.

Чим було закладено єдиний антихрестоносний фронт, який до того не те щоб мав запит.

Рекомендуємо:

Ситуація для Росії може погіршитись: чим закінчиться для Кремля "втрата" Сирії

Потім ще додалась активність Рене де Шатійона і інших консолідаторів ненависті. І зʼявився спочатку Саладін, а потім відносно "ліберального" Саладіна і його династію змінила династія мамлюків, яку султан Бейбарс привів до успіху. До речі. Саладін оспіваний в Європі герой. На Близькому Сході Бейбарс набагато популярніший, особливо у народній памʼяті. Бо він як раз остаточно скинув "франків" у море.

Це я до чого. Нащо Нетаньягу вирішив вчергове пограти в Путіна з риторикою "колишня Сирія", атакувати обʼєкти в країні, де тільки но збили їх ворогів - режим аятолл і не залишати сунітській більшості (яка не правила Сирією більше 50 років) іншого вибору крім ненависті — най історики розбираються за 100 років.

І для тих, хто читає дупою. Я не ставлю знак рівності між Ізраїлем з хрестоносцями - завойовниками. Але абсолютно начхати що я чи ви там робите і думаєте. Місцеві так його сприймають. І чергові в чистому вигляді агресивні дії цей погляд лише укріплюють. І це справді сумно.

Бо в тому що це закінчиться погано у мене сумніву немає. Бо не можна виграти демографічну гонку, коли співвідношення 20 до 1, а землі мало. Не завжди буде щастити воювати з проксі і чуваками з автоматами.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред