Московія і дух москвацтва.
Прихильники теорії "прекрасної Росії майбутнього" люблять посилатися на досвід Німеччини. Мовляв, Німеччина ж не зникла разом із нацизмом і поразкою у війні. Так, Німеччина не зникла, але рішенням Контрольної ради окупаційних військ 1947 року як "джерело мілітаризму і реакції" було ліквідовано основу другого і третього німецького Рейху - Пруссію. Разом із нею з Німеччини був вибитий дух пруссачества: шовінізм, імперіалізм, мілітаризм, авторитаризм. Тільки завдяки цьому країна змогла стати демократичною і по-справжньому федеральною державою.
Другу Німецьку імперію в 19 столітті створила Пруссія. Бісмарк вважав себе насамперед пруссаком і прагнув не просто об'єднання німецьких держав, а формування єдиної Німеччини навколо Пруссії. Гітлер хоч і не був прусскаком, але вважав себе спадкоємцем Фрідріха Великого і Бісмарка. Дві світові війни і нацизм зійшли саме на імперсько-мілітаристських дріжджах прусацтва.
У Росії є своя Пруссія і прусацтво - це Московія та її дух москвацтва (назвемо його так). Росія сформувалася навколо Московського князівства, пройнятого духом рабства і насильства. Як писала Ахматова: "У Кремлі не треба жити...
Там звірства стародавнього ще кишать мікроби:
Бориса дикий страх і всіх Іванів злоби,
І самозванця пиха замість народних прав".
Цими давніми мікробами москвацтва інфікована російська державність. Петербурзький період тут не виняток. Можна було вивезти Романових із Москви, але Москву з них вивезти виявилося неможливо.
Сучасна Росія - розширений варіант Московського князівства, москвоцентрична імперія, регіони якої - колонії московського федерального центру.
Московитство - доля не одних москвичів, а всіх, хто асоціює себе з московською імперією РФ, усієї її правлячої верхівки. Путін і більша частина його оточення не москвичі (як Гітлер не був пруссаком). Однак вони пройняті духом москвацтва.
Москвоцтво - це імперська гординя і нестримна територіальна експансія, зневажлива ксенофобія, готентотська мораль (якщо я їм сусіда - це добро, а якщо сусід їсть мене - це зло), правовий нігілізм, зневага до прав і свобод людини, рабство від низу до верху, поліціянтська діяльність, системна корупція і крадіжки.
Якщо сучасну москвоцентричну імперію і дух москвацтва не знищать разом із путінським режимом, збережеться глобальна загроза московської експансії, а Москва залишиться джерелом воєн і агресії проти сусідів. Безпечна для світу Москва може бути космополітичним мегаполісом, але не імперською столицею, яка поширює навколо - як отруйний газ - дух москвацтва.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
