Не впевнений в тому, що це буде саме 24 лютого. Ми всі знаємо любов Росії до символічних дат. Але минулого року ми вже не вгадали ні з 9 травня, ні зі 100-річчям створення Радянського Союзу (30 грудня. – Главред), так що навряд чи новий наступ буде настільки прив'язано до дати.
Насправді, наступ РФ неминучий і абсолютно логічний. Про це ще місяць тому в своєму інтерв'ю говорив головнокомандувач Валерій Залужний (в його компетентності сумніватися не доводиться). Про це минулого тижня говорив і президент Володимир Зеленський – він говорив, що ми не знаємо, з якого боку, але Росія може завдати удару.
Вони можуть це зробити до 24 лютого, 1 березня, 8 березня (щоб зробити Путіну приємне до міжнародного жіночого дня) – коли завгодно, я б не прив'язувався до дати. Для них критично встигнути до того, як Україна отримає нову техніку, до середини-кінця весни. І Буданов говорив про те саме, що навесні буде наступ Росії, який ми відіб'ємо, перейдемо до контрнаступу, і вже на початку літа будемо говорити про якісь українські результати. І, швидше за все, сценарій розвиватиметься саме так.
Але справа в тому, що росіяни і зараз не сидять в окопах і не покурюють. На Бахмуті вони кидаються постійно – напевно, щогодини-дві йдуть обстріли. Окупанти лізуть невеликими групами в обхід, через приватний сектор: спочатку – не дуже досвідчені мобілізовані, а потім по можливості, підходять більш грамотні диверсанти. Тому атаки і на Вугледар, і на Бахмут тривають постійно, але поки що це не широкомасштабний наступ. Однак ресурси РФ стягує.
Ми бачимо, що, з одного боку, Росія не досягла жодної з цілей так званої спецоперації, а за великим рахунком – збройної агресії проти України. Не взято Київ, як планував Путін, не призначено маріонетковий уряд, не взято пів України, Запорізьку і Херсонську області. Більше того, за шматочок Луганської області тривають безперервні бої, і повністю "звільнити" Донецьку область росіяни не можуть. Вони взагалі нічого не можуть – ні "демілітаризації", ні "денацифікації", ні "десатанізації". З іншого боку, у РФ ще вистачає снарядів і техніки, проведена велика мобілізація. Тобто ресурси у росіян є, бажання хоч чогось досягти теж, результатів немає.
Їх підганяє те, що вони хотіли б отримати хоч якийсь результат до того, як Україна отримає те, що було їй обіцяно до і під час "Рамштайна", а також танки, на яких зійшлися пізніше. Самі собою танки – це важливо, плюс бронетехніка (наприклад, Bradley) і те, що дають без танків – це вже три з хвостиком повноцінних механізованих бригади. Плюс артилерія, ракети і все інше... Росія розуміє, що через кілька місяців, коли все обіцяне вже буде тут, ЗСУ стануть набагато сильнішими. Тому логічно завдати удару до того, як Україна отримає озброєння.
Кирило Сазонов, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
