Серед власників електрокарів спостерігається майже паніка. Ніхто не очікував, що буквально за добу тариф на швидкісну зарядку зросте з близько 20 грн за кВт/год до 33 грн, а в окремих випадках - наприклад, в Одесі - навіть до 55 грн.
Тобто маємо подорожчання майже в півтора рази за дуже короткий час. Через це люди почали уважно стежити за діями операторів зарядних станцій і, не розбираючись у всіх причинах, звинувачувати їх у спекуляціях – мовляв, є попит, є пропозиція, тому вони просто хочуть більше заробити.
Насправді це не зовсім так. Починаючи приблизно з 9 січня публічна зарядка електромобілів в Україні стала менш комфортною, ніж раніше, через відновлення тривалих відключень електроенергії. У деяких районах світла не було по три-чотири доби, а комусь його давали тільки на кілька годин, але цього недостатньо для зарядки авто вдома. А за статистикою, близько 70% власників електромобілів в Україні заряджаються саме вдома. В середньому по Україні співвідношення – приблизно одна зарядна станція на сім електромобілів, і це з урахуванням того, що більшість заряджалася вдома. А так вийшло, що всі одночасно виїхали і захотіли зарядитися.
Друга проблема – це збіг декількох факторів, які додали негативу. Перш за все, це сильні морози. Електромобілі вибагливі, і не те, щоб не здатні пересуватися, але у них є свої нюанси. Наприклад, щоб автомобіль міг приймати ту потужність, яку зарядна станція для електромобіля здатна віддавати через інвертор, батарея повинна бути прогріта. Бажано, щоб температура була хоча б близько –10 °C – тоді зарядка відбувається більш-менш у штатному режимі.
Коли ж на вулиці сильні морози, батарея фактично переохолоджується і втрачає здатність відразу приймати високу потужність. Вона спочатку підігрівається, і тільки потім автомобіль починає повноцінно заряджатися. Саме тому під час сильних морозів ми бачимо різке падіння потужності зарядних станцій.
І це не тому, що зарядна станція "не хоче" віддавати потужність, а тому, що автомобіль не прогрітий, це фізично неможливо. Якщо в нормальних умовах середній електромобіль може приймати, умовно, 80 кВт, то в мороз ця цифра спокійно падає до 30 кВт або навіть нижче. Відповідно, час зарядки істотно збільшується.
В результаті власник електромобіля стикається відразу з декількома проблемами. По-перше, знайти зарядну станцію, яка працює від світла. У кожному додатку наших операторів – і тут вони молодці – показано, які зарядні станції працюють, а які відключені, щоб людина даремно туди не їхала, навіть якщо ще вчора там заряджалася. Тобто ви витрачаєте час вже на те, щоб просто знайти робочу станцію.
Коли ви приїжджаєте, ймовірність потрапити відразу на зарядку зараз вже значно вища, але був піковий період – приблизно півтора тижні – коли доводилося стояти в чергах. Ви приїжджаєте, а там вже є машини, які заряджаються, і ще кілька – в живій черзі. В результаті ви витрачаєте, умовно, годину на очікування в черзі і ще близько години на саму зарядку автомобіля. Тобто виходило так, що одна поїздка на швидкісну зарядну станцію могла займати в середньому до трьох годин. І до цього люди просто не були готові.
Другий момент – вартість. Якщо ще вчора зарядка коштувала близько 18 гривень за кіловат, то вже сьогодні люди побачили 33 гривні, тобто ціна зросла майже вдвічі. Багато хто купував або привозив електромобіль саме з розрахунком на економію. І в результаті люди почали перераховувати витрати і говорити: "А навіщо тоді електромобіль, якщо автомобіль на газі заправляти коштує приблизно так само, але це значно швидше?".
Виникає логічне запитання: у чому тоді сенс володіння електромобілем? Але це, скоріше, панічна реакція. Як людина, що має відношення до розвитку електромобільної інфраструктури в Україні, я бачу: 90-95% електромобілістів пишуть "все пропало" — мовляв, що тепер робити, ціна ніколи не знизиться, простіше перейти на газ або навіть продати авто. Люди, відверто кажучи, почали панікувати.
Я б хотіла донести простий меседж: ми чомусь забуваємо, що в країні йде війна. Війна — це форс-мажор, питання життя і смерті. Але фокус уваги чомусь змістився виключно на ціни на зарядку електромобілів. Ніхто не змушує людей платити ці гроші примусово. Це тимчасова ситуація – від неї нікуди не дітися, але вона мине. Більш того, оператори вже почали знижувати ціни, але тільки тому, що почали вкладати власні кошти. Не тому, що вони стали "добрішими", а тому, що зрозуміли: занадто високий тариф відлякує людей.
На жаль, з'явилися і радикальні емоційні заклики: мовляв, треба псувати станції, різати кабелі. Це повне нерозуміння наслідків. По-перше, все фіксується камерами, і знайти людину – не проблема. По-друге – навіщо? Через високу ціну влаштовувати такий "міні-страйк"? Це безглуздо і нічого хорошого не дасть. Я сподіваюся, що до реальних дій люди не дійдуть.
І важливо розуміти, як працює ринок: є оператори зарядних станцій, а є платформи з білінгом, тому одна платформа дійсно може об'єднувати декількох операторів. В результаті виходить така модель: є додаток, є платформа з білінгом, а власників самих зарядних станцій – сотні або навіть тисячі. Умовно, якщо близько 2000 станцій, це означає 2000 різних власників – людей або бізнесів, які купили станцію і саме вони можуть коригувати ціну.
Звичайно, ціна не може бути довільною – вона орієнтується на ринок, тому що якщо поставити занадто високий тариф, люди просто не будуть заряджатися. Але умовно: я вирішила поставити 50 грн, а сусідня станція – 30 грн. І люди, не розуміючи цієї системи, вважають, що всі ціни підвищила одна компанія.
Насправді власники станцій побачили ситуацію на ринку і те, що вхідна ціна електроенергії для бізнесу зросла в середньому приблизно до 10 гривень, а в пікові моменти – до 15 гривень. Але весь негатив пішов саме на платформу, тому що вона "на виду". Звичайно, власники рахують економіку. Є мінімальна ціна, нижче якої бізнес просто не виживе. Якщо не помиляюся, це приблизно 19 грн 40 коп. за кВт/год. І це без технічного обслуговування, без еквайрингу, без білінгу – тобто фактично "в нуль".
Якщо ж додати по гривні-дві на обслуговування, сервіс, ризики – ось і виходить сьогодні 27-28 грн за кВт/год. Це логічна ринкова ціна, яка, ймовірно, утримається до закінчення дії чинної постанови, тобто до 31 березня.
Ми сподіваємося, що після закінчення терміну дії цієї постанови ситуація полегшиться. Гарантій немає – її можуть як продовжити, так і скасувати, але навесні буде набагато простіше: з'явиться сонце, вітер, вода. Тобто ті альтернативні джерела енергії почнуть активніше працювати, і електроенергії в країні стане більше. Також зараз активно розвивається когенерація – на жаль, поки не в тих обсягах, в яких хотілося б, але вона теж має потенціал дати Україні зберегти більше власної електроенергії. Саме через ці фактори ціна потенційно може знизитися.
Хоча ми всі знаємо правило: якщо щось підняли, воно рідко повертається до колишнього рівня. Але варто також пам'ятати, що до кінця січня вже фіксують зростання цін на дизель і паливо. Тобто це не унікальна проблема електрозарядок – це загальна кризова ситуація, яка склалася буквально за добу і яку ніхто не міг передбачити. І тут у мене є відкрите питання: чому ми так гостро відреагували саме на електрозарядну інфраструктуру, але майже не говоримо про інші бізнеси? Наприклад, ресторанний або готельно-ресторанний бізнес – там теж потрібні світло, електроплити, опалення, і для них ціна електроенергії також зросла. Але вони не піднімали ціни за добу – і люди цього різко не відчули. Або великі виробництва, які працюють нон-стоп і не можуть зупинитися – їм також потрібна електроенергія і вдень, і вночі. Але чомусь суспільна увага сконцентрувалася саме на електромобілях.
І ще один важливий момент. Енергоринок в Україні – надзвичайно складний. Бізнес повинен за добу заздалегідь заявляти, скільки електроенергії він буде споживати. Якщо не добрав – штраф. Якщо перевищив – також штраф. Є жорсткі ліміти. У цій кризовій ситуації оператори просто вичерпали свої ліміти за старими цінами, тому що попит був аномально високим. Вони не могли спрогнозувати ні морози, ні тривалі відключення. І якщо зараз не закласти нову ціну, в кінці місяця бізнес може отримати рахунки "заднім числом" з, не дай Боже, мільйонними збитками. Тому що інакше вони просто закриють або призупинять роботу зарядних станцій – і тоді заряджатися не буде взагалі ніхто.
Я щиро вірю, що ця ситуація зміниться. Її потрібно пережити і прийняти як реальність, не забуваючи, що у нас війна. І, на жаль, ворог і надалі буде бити не тільки по електро-, але і по тепловій та газовій інфраструктурі. Ми свідомо вибрали жити тут, і взаємне цькування один одного в цій ситуації для мене особисто дуже болюче.
Марина Кітіна, експерт із залучення та супроводу інвестицій в автомобільній індустрії, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
