
У такі дні особливо проявляється фрагментування реальності, в якій ми живемо. Побиті вікна в представництві ЄС викликають більший резонанс, ніж щоденні вбивства росіянами мирних жителів на Херсонщині. Але так є.
Тому важливо хоч якось чіплятися за більш-менш цілісну картину.
1. Через 3 дні - осінь. Військовий цикл, який росіяни запустили після 9 травня, триває вже 3,5 місяці. Ще пара місяців, і має бути якесь нове продовження. Або зупинка.
Якщо записати в стовпчик поточні результати і те, що анонсували як плани навесні, видно, що росвійська просуваються, але сильно буксують. При цьому РФ перестає справлятися з принциповими завданнями військово-політичного характеру.
Їх два: заблокувати потік зброї Україні і не допустити посилення санкцій. Санкції, як і раніше, залишають бажати кращого, хоча градус риторики підвищився. А ось зі зброєю вже де-факто провал: загальноприйнята схема купівлі американської зброї за європейські гроші, плюс стабілізується обсяг закупівель безпосередньо в українського ВПК.
З чого випливає, що раціонального рішення військовими засобами без істотної ескалації (наприклад, масштабного і прямого залучення Китаю) немає. Неминуче зміщення в політичну площину, у т.ч. - через переговори.
2. Як підмога для переговірників Сили оборони України послідовно вводять свої "санкції" на російській території.
Найяскравіший сюжет - навколо нафтопроводу "Дружба". Навмисне такого не придумаєш: поточний вождь Угорщини атакує українського угорця, який бореться з російськими окупантами. Кращого доказу, що Україна права, а в Будапешті тимчасово засіли девіанти, уявити складно.
Навіть у такий страшний день, як сьогодні, з Росії прийшли хороші новини про успішні удари по НПЗ. СБС, ССО, ГУР та інші структури Сил оборони послідовно перемелюють важливі цілі.
Це системна робота, яка складається з цілої низки елементів.
Зокрема, сьогодні СБУ оприлюднила інформацію: менш ніж за тиждень бійці ЦСО "А" дотягнулися до 17 елементів російської системи ППО/ПРО. Серед них - як засоби ураження (у т.ч. - два комплекси С-300), так і засоби виявлення (від радара до С-350 до РЛС "Небо"/СВУ/М). Плюс РЕБ "Житель". Втрата кожного такого девайса - це дуже боляче. Тому що важко/дорого/повільно замінне. Виникають проломи.
Тому не дивно, що той самий Афіпський НПЗ знову горить. Хоча, здавалося б, чого вже простіше? Інтерес української армії до цього об'єкта відомий, маршрути відомі. Так у чому ж справа?
Росія може виробляти і накопичувати ракети/дрони для масованих ударів з убивствами цивільних осіб, але свою критичну інфраструктуру захищає все гірше. Збіг підвищеного попиту на паливо з успішними ударами по НПЗ і логістиці вже помітно ускладнили ситуацію в південних регіонах РФ. Плюс українські дрони поступово розширюють контроль над сухопутним коридором до Криму...
3. Не має складатися враження, що ситуація якась райдужна. Зовсім ні. Вона - обоюдо гостра. І в нас, і в росіян є своя динаміка.
Росіяни на прикладі Херсона вже показали, як можна організувати блокаду великого прикордонного міста. Через кілька місяців подібні ризики на повний зріст можуть виникнути для Харкова, Сум та інших міст. Потрібна стратегія протидії.
І тут є змінні, які можуть істотно вплинути на ситуацію. Скажімо, згадувані американські засоби ERAM.
При цьому Росія зазнає втрат, а різні споживачі наживаються на вразливій позиції Москви. Російським вождям напевно прикро.
З наступного тижня буде стрімко набирати хід політичний сезон. Не тільки в нас. На тлі виснажливих боїв, росіяни мотивовані по максимуму задіяти політичні засоби.
Тож, опинившись під пресом поганих новин, знаходьте сили озиратися. Хороші, надихаючі новини теж є. Багато наших співгромадян дійсно перебувають у жахливій ситуації. Але маса тих, хто просто надмірно накручений і сам себе поїдає. Шукайте допомогу, надавайте допомогу. А там буде видно.
Про персону: Олексій Копитько
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред