Угорщина і Росія уклали довгострокову угоду про постачання російського газу. Ця угода фактично є контрактом між Газпромом і його угорським візаві на постачання газу на наступні 15 років з можливістю перегляду умов через 10 років.
Власне кажучи, Угорщина є одним із досить великих імпортерів російського газу – згідно зі статистикою Газпромекспорту, вона імпортує близько 11 з гаком мільярдів кубічних метрів щороку. Та зараз підписаний контракт не є таким, що повністю закриває усі потреби Угорщини в імпорті - мова йде про те, що за контрактом вона отримуватиме лише 4,5 мільярдів кубометрів газу.
За великим рахунком, цей контракт спрямований на те, щоб максимально задіяти новозбудовану інфраструктуру "Турецького потоку" по сухопутній території під назвою "Балканський потік". Тобто це однозначно буде в обхід ГТС України, оскільки поставка відбуватиметься через територію Болгарії, Сербії в Угорщину. В рамках підписаного контракту це означає мінус 4,5 мільярди кубічних метрів транзиту через українську територію.
Інший газ з тих 11 мільярдів в Угорщину надходить через хаб Баумгартен на австрійсько-словацькому кордоні і це той потік, який йде через Україну, Словаччину, відповідно, решта транзиту поки що зберігається.
Але тут є одне "але". Коли Газпром проектував це відгалуження по суходолу, його потужності розраховувалися на те, щоб повністю переключити на балканський напрямок усі транзитні обсяги, що йшли через Україну до Угорщини, Сербії та Болгарії. У цьому контексті, якщо подивитися на обсяги імпортованого з РФ газу цими трьома країнами, у сумі вони дають потужність другої нитки Турецького потоку, а саме майже 16 мільярдів кубічних метрів на рік.
Поки що Газпрому і його партнерам у Сербії та Болгарії не вдалось добудувати необхідні газокомпресорні потужності, щоб Балканський потік запрацював на повну проектну потужність і саме із цим пов’язане обмеження у контракті з Угорщиною на 4,5 мільярди кубометрів. Але щойно Газпрому це вдасться, то можна не сумніватися у тому, що Угорщина та РФ підпишуть доповнення і повністю переорієнтують усі ті обсяги, які йдуть через Україну, до Угорщини.
Зараз гальмування цього процесу пов’язане із тим, що певна частина американських санкцій діє і щодо Турецького потоку – саме тому Газпром і його партнери в Угорщини намагаються "пройти між крапельками", аби не потрапити під американські санкції.
Україні тут потрібно не просто констатувати сам факт такого контракту, а й протидіяти цьому у рамках договору енергетичного співтовариства, членом якого є Україна і країни-члени ЄС, бо цим вони завдають нам збитків.
читайте також"Не зможе утримувати ГТС": у Міненерго пояснили, чим для України небезпечна робота ПП-2Свідомо чи ні - то вже інше питання, але це неприпустимо з позиції енергетичної солідарності. Тож Україні потрібно буде поставити питання руба як перед урядами Угорщини, Сербії та Болгарії, так і перед ЄС як через неадекватні дії з боку цих країн, так і через бездіяльність Єврокомісії, яка по суті не звертає уваги на те, що виробляє Газпром у ЄС. Адже і Північний потік-2, про який так багато розмов останнім часом, існує не сам по собі, а як проект, який завершує цілу програму путінського режиму щодо побудови безтранзитних газових систем. І зараз де-факто будується система, яка за потужностями сумарно перевищує можливості української ГТС і це проблема не тільки для нас, а й для ЄС, оскільки це б’є по їх енергетичній безпеці.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
