Підпишіться 
На тлі протестів і заворушень у низці європейських країн дедалі частіше лунають заяви про масштабну кризу Європи та загрозу її стабільності. Військовий аналітик Олексій Копитько пропонує уважніше придивлятися до реальних масштабів того, що відбувається, відокремлюючи факти від емоційної картини, яку формують ЗМІ та соціальні мережі. У своїй колонці він аналізує протестні настрої, міграційні процеси та можливі наслідки для Європи. Публікуємо думку автора мовою оригіналу.
Задимлення в Санкт-Петербурзі та Європі навіяли.
1. Щоб усвідомити, наскільки помилковими можуть бути наші уявлення про те, що відбувається у Франції, Італії, Бельгії, Іспанії тощо, достатньо виконати дві прості вправи. Вони допоможуть уникнути категоричності.
По-перше, згадати Майдан 2013/2014.
Майдан і 2–4 квартали по периметру вирували протестами. А умовно за кілометр від епіцентру нічого не відбувалося. Через ЗМІ складалося враження, що горить весь Київ. Але людина, яка мешкає у спальному районі й не надто стежила за новинами, могла й не здогадуватися, що відбувається щось значуще.
Медійна оптика і - особливо - оптика соціальних мереж максимально спотворюють те, що відбувається. Щоб правильно оцінити ситуацію, потрібно продиратися крізь туман яскравої подачі та читати дуже нудних людей, які наводять факти й показують реальний масштаб.
(звідси й порада - якщо вам фізично неприємно від новин, просто не читайте їх, відключіться).
Найпростіше: легко доступні фото та відео багатотисячних МИРНИХ акцій, які пройшли по всій Франції або взагалі без інцидентів, або з мікроскопічними заворушеннями. Але одне відео з нещасною власницею розгромленого магазину їх перекреслює. Емоції беруть гору над розсудливістю.
Важливо зрозуміти: а скільки магазинів розгромлено? А скільки було розгромлено в рамках традиційних безладів на Різдво? Як це пов’язано з настроями учасників мирних акцій, яких насправді багато? Це радикалізує мирний протест чи відштовхує?
Ті, хто зараз справедливо сумує з приводу спаленої мерії в Ліможі, чи знали ви до цього підпалу взагалі про існування цього міста? Чи можете знайти його на карті? Завтра будете про нього пам’ятати? Про зруйнований дощенту Волчанськ часто згадуєте? А він, у всякому разі, ближче до Ліможа.
Якщо на фото ви помічаєте лише арабофранцузів чи афрофранцузів - придивіться уважніше. З радістю бешкетують цілком собі білі. І факт у тому, що левова частка "кольорової" публіки - це аж ніяк не "мігранти". Це цілком собі французи у 2–3 поколінні. Ви давно бачили збірну Франції з футболу? Ось це такі самі французи. І нікуди їх "виселити" не можна, це їхній дім.
По-друге, для цікавості порівняйте один і той самий сюжет (умовно, Париж чи Мілан) у стрічках ЗМІ європейських країн, глобальних медіа, а також умовної "Аль-Джазіри" та/або турецьких інформаційних агентств.
Ви виявите ракурси, яких у нас взагалі немає. І відразу ж стане наочно, що протест активно "прив’язують" до різних завдань, позначаючи його ярликами.
Наприклад, чим більше вандалів бігає з прапорами Палестини - тим краще виглядає Ізраїль. Але це не дає жодних підстав стверджувати, що Ізраїль усе це розпалює.
Бешкетування одного й того самого гіперактивного недорослого можна подати в протилежній інтерпретації. А чим/ким мотивований сам недорослий і з чим у нього асоціюється прапор Палестини - це взагалі третє.
Факти та оцінки фахівців, які мені здаються переконливими, показують: чутки про те, що Європа вже прямо зараз летить у пекло, дещо перебільшені. Є запас міцності й є ходи.
Усе зводиться до здатності та готовності реалізувати ці ходи. Адже є багато тих, хто хоче нашкодити Європі, позбавити її можливості маневрувати. У цьому контексті Україна - буквально найпроєвропейськіша країна. Ми глибоко зацікавлені в тому, щоб контроль над ситуацією не було втрачено. Адже це відволікає.
Куди дивляться європейські фахівці, які працюють "на місцях", - це на характер поєднання двох доктрин: соціальної справедливості (лівих) та ісламу. Адже захист прав - це одне, а захист прав у шаріатському суді - це інше, що не всім підійде. У цій сфері й з’являться висновки - про який масштаб трансформації йдеться та які наслідки будуть через 1–2 політичні цикли.
Усе це надзвичайно цікаво. Але нам би дожити.
Про персону: Олексій Копитько
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
