В Україні розглядають ідею впровадження "продуктових карток" на продукти, які мають суттєву соціальну значимість за прикладом американських food stamps.
Єдина мета запровадження продовольчих карток - корупційна, тобто дати комусь на цьому заробити. Ніяких інших цілей у цих карток бути не може за визначенням, тому що розподіл ресурсу, який не є дефіцитним, ніколи ніякого відношення до економіки не мав, лише до корупції та управління людьми.
Тому ніде в світі немає ані найменших підстав для їх запровадження, оскільки дефіциту продуктів харчування немає. Навіть якщо населення Землі збільшиться у чотири рази, то за нинішніх врожайностей і способі виробництва продуктів харчування ніяких підстав для голоду немає і бути не може, бо продуктів виробляється набагато більше, ніж з'їдається.
Для розуміння, у 2021 році Україна хвалилася тим, що зібрала рекордні 100 мільйонів тонн зерна, чого вистачить на забезпечення їжею 500 мільйонів людей.
Продовольчі картки - це інструмент управління людьми. З їх допомогою можна контролювати голосування, пересування, чисельність населення, але вони ніяк не вирішують проблему з доступом до продуктів харчування. Оскільки у нас створена система неринкових умов оплати праці за наявності ринкових умов на формування цін на товари та послуги, єдине, що завжди буде у дефіциті - це гроші.
І цю проблему продовольчі картки теж не вирішують, як і проблему несправедливого розподілу ресурсів від власників виробництв до найманих робітників або неадекватного перерозподілу національного багатства через бюджет.
читайте такожУ Зеленського заговорили про "талони" на продукти: кому дістануться чекиОднак це дає можливість чиновникам і афілійованим до них структурам додатково збагачуватися. Тому що той, хто друкує картки і займається їх розподілом, той і отримує з цього прибуток і перевірити ні наявність продукту, на який поширюється картка, ні механізм поставок і відпуску цієї продукції перевірити буде складно, тому як система розподілу в будь-якому випадку буде непідконтрольною громадськості. І якщо друковані картки хоча б теоретично можна порахувати, принаймні, по руху матеріальних цінностей, то емісію карток в електронному вигляді проконтролювати не можна навіть у теорії.
Тому навіть із появою карток у жебраків все буде погано і стане ще гірше, тому що введення карток, як правило, завжди супроводжується обмеженнями продажів. Тому хай живе чорний ринок і обмеження для жебраків взагалі що-небудь купити, оскільки ціни на продукти можуть зрости. А ті, у кого буде доступ до карток, відповідно, матимуть можливість купити ті ж продукти дешевше і продати їх на тому ж чорному ринку.
Саме так ця система працювала в Радянському Союзі і зараз вона працювати інакше не буде. І якщо хтось сподівається, що це буде так само, як з food stamps в США, то поспішаю розчарувати - нічого подібного не буде. Тому що там вони існують для іншого - для контролю міграції жебраків країною. Якби їм давали гроші, то вони могли б подорожувати , а з картками, які можна отоварити тільки в певних місцях цього не виходить.
Тому food stamp в Штатах - це, перш за все, механізм консервації гетто.
І оскільки в США взагалі не існує проблем з дефіцитом, а продукти коштують дуже дешево, то займатися перепродажем карток там, на відміну від України, не має ніякого сенсу. Більше того, у США продуктові картки існують тільки для непрацюючих громадян або тих, хто має низький за мірками США дохід.
І тому обмеження продуктів харчування - це серйозна проблема, не кажучи вже про те, що в останні роки Україна зробила усе можливе для того, щоб обмежити можливості що-небудь купити виключно великими торговельними мережами, адже весь цей час проводилася цілеспрямована політика ліквідації ринків і невеликих магазинів, разом з якими поступово ліквідувалися і фермери, які забезпечували їх продуктами. Як наслідок, ринок продуктів харчування досить олігопольний (виробництво і продажі на ньому здійснюються переважно кількома великими фірмами) і його нескладно контролювати. І після введення карток кількість гравців на цьому ринку може ще зменшитися. Адже хто заважає заборонити продаж продуктів харчування без карток і одночасно обмежити участь тих чи інших компаній у системі продажів через супермаркети?! І це, по суті, ще один вид корупції.
Мало того, картки не вирішують і проблеми з виникненням можливого штучного дефіциту продуктів. Адже можна припустити, що в разі закриття вітчизняних підприємств, на цей ринок прийдуть імпортні аналоги продуктів, причому найбільш низькоякісні і за захмарними цінами. Невже для держави складно контролювати митницю? Навряд чи, адже через час той, хто контролює ці потоки, може стати новою владою або ж залишитися у чинній. Але, нагадаю, що так само розмірковували і 100 років тому, коли держава думала, що може контролювати народ за рахунок їжі. Але Лютнева революція 1917 року в Росії почалася саме в чергах за хлібом і закінчилося все сумно.
І якщо обурення в чергах за хлібом почнуться зараз, то ми дуже швидко отримаємо масу іноземних інтервенцій з різних сторін для стабілізації ситуації. Адже у Казахстані для цього вистачило всього лише вдвічі підвищити ціни на паливо, і варто тільки здогадуватися, що буде в Україні, якщо ціни на продукти не тільки підвищаться, але їх ще й не буде. І в цьому випадку цілком вірогідний найгірший варіант, який полягає в повторенні подій 1932-1933 років, тільки вже у 2022-2023 роках цього століття.
Юрій Гаврилечко, експерт аналітичного центру "Українська фабрика думки",спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
