Події останніх днів, які відбуваються в рідному для мене Маріуполі, змусили переосмислити тактику і задуми Кремля та окупаційних військ. Скажу чесно, доки писав цей текст і розвивав логічні ланцюжки, у мене холонула кров у жилах...
Обстріл центрального пологового будинку, скидання 15 березня забороненої усіма конвенціями найпотужнішої авіабомби на центр міста, постійні обстріли з "Градів" житлових масивів міста (де щільність населення максимальна), обстріли місць збору населення для евакуації через "домовлені" заздалегідь "зелені коридори", знищення за останні 10 днів за допомогою авіаударів всіх комунікацій та цивільної інфраструктури говорить про одне:
Путін вирішив повторити сценарій лютого 2015 року. Тільки в набагато більш збоченій і нелюдській формі.
відео дня
Тоді, як ми пам'ятаємо, біля Дебальцевого за допомогою регулярних військ РФ було взято в котел велике угруповання ЗСУ.
Як подібне змогло статися і чи не обійшлося без зради вищого керівництва України, досі існує безліч версій підозр, заснованих на свідченнях військових, які потрапили в оточення.
Але зараз не про це.
Саме потрапляння в "котел" і ризик загибелі тисяч українських солдатів стали причиною примусу Порошенка підписати "Мінськ-2", реалізація якого означала не тільки федералізацію України та створення де-факто російського анклаву у складі України зі своїми судами, прокуратурою, митницею і непідконтрольною Києву владою, але й своєю армією з двох армійських корпусів, які Росія створила там і забезпечила військовою технікою за сім останніх років.
А також – загрозою державності України в цілому, тому що мала за головну мету спровокувати т.зв. "ефект доміно", коли й інші області, особливо прикордонні, захочуть мати повну автономію від Києва, вести економічну діяльність як їм заманеться, контролювати самостійно контрабанду та інші "пряники" вільного життя.
читайте такожКлюч до перемоги України - не санкції: що призведе до краху Росії
При цьому отримувати гарантоване фінансування із загальнодержавного бюджету на покриття потреб пенсіонерів, чиновницького апарату та ще й делегувати до Верховної Ради своїх представників.
Список, звичайно, не повний.
Відмова Зеленського визнати і виконати фактичну капітуляцію зразка 2015-го і стала тригером для Путлера, щоб оголосити повномасштабну війну Україні.
Тільки от розгромити ЗСУ і захопити Київ за 96 годин, як передбачала хвалена американська розвідка, окупаційним військам не вдалося.
Навпаки, за перші два тижні бойових дій окупаційні війська зазнали колосальних втрат техніки і живої сили, що перевищують всі їх "спеціальні операції" разом узяті, починаючи з другої Чеченської кампанії.
читайте такожЧому США дадуть Україні ще тисячі Джавелінів, але не 25 старих МіГ-29
Пересічні громадяни також не стали зустрічати окупаційні війська з хлібом-сіллю навіть у відверто "проросійських" регіонах на півдні і сході країни, як передрікали радники Путіна і "соціологи". Українці відмовляються брати подарунки від окупантів під виглядом "гуманітарної допомоги".
Навпаки, навіть ті громадяни, одурманені російською пропагандою за останні вісім років, які голосували за ОПЗЖ та інші реінкарнації Партії регіонів, дуже швидко побачили і відчули на собі всі принади "русского мира", які несуть тільки смерть, злидні і приниження.
Усвідомивши безперспективність швидкого оточення великих міст і захоплення Києва, загрузнувши в позиційних боях на підступах до столиці, Путін перейшов до плану "Б".
А саме – повному оточенню Маріуполя, планомірному, але неспішному знищенню цивільного населення і створенню там гуманітарної катастрофи, яка загрожує смертю якщо не від бомб і снарядів, то від голодної смерті 400 тисячам мирних громадян, які опинилися сьогодні в заручниках у окупантів.
Путін прекрасно розуміє, що без закриття неба над Україною країнами НАТО, ЗСУ не зможуть перекинути таке необхідне підкріплення найближчим часом і відбити місто. Бо це абсолютний степ, де немає лісів (Володарський ліс не береться до уваги: він невеликий, рослинність там невисока, а населені пункти вже під контролем окупантів). З моря також немає можливості доставити навіть продовольство, тому що там панують кораблі окупантів, як і в Чорному морі.
Наша авіація, що демонструє ефективність в розгромі військових колон окупантів на півночі країни, занадто нечисленна і вразлива для систем ППО противника, які в той район були перекинуті в надлишку. Адже до кордону з Росією від Маріуполя всього 80 км, і весь він під контролем окупаційних військ ще з 2014-го.
У ставці окупаційних військ вже усвідомили безперспективність швидкого штурму і взяття Києва, що також спочатку було першочерговим завданням.
Загрузнувши в боях в Ірпені, Бучі, Гостомелі і зазнаючи колосальних втрат, від плану швидкого захоплення Києва, мабуть, поки що вирішили відмовитися.
До того ж, досить ефективно проявила себе і система ППО столиці, яка вже збила чимало літаків противника, який завдавав ракетних ударів по військовій і цивільній інфраструктурі в перші дні боїв, намагаючись скинути владу в Києві і вбити Зеленського за допомогою ДРГ.
Саме цим, як мені здається, і пояснюється відносне затишшя в столиці в останні дні.
читайте такожСаркофаг брехні: що стане причиною смерті чекістського монстра Путіна
Путіну не шкода строковиків, яких кинули, як гарматне м'ясо. Не шкода йому і сотень одиниць бойової техніки, яку планомірно знищують "Байрактари".
Все це неважливо, і вони служать лише для відволікання уваги і розтягування сил ЗСУ, а також створення ейфорії в українському суспільстві від піррових перемог.
Зараз для Путіна важливо одне – планомірно, вдень за днем знищувати цивільне населення та інфраструктуру Маріуполя і не підпускати підкріплення.
Але головне – не дозволяти гуманітарним конвоям з продовольством потрапити в місто, де залишки продовольства добігають кінця.
Як сказав мені мій родич, що дивом додзвонився вперше за 8 довгих днів тяжкого очікування, в місті функціонує лише один продовольчий магазин. Решта – розграбовані мародерами.
Особливістю міста, як і всього регіону, є те, що абсолютна більшість громадян є або пенсіонерами, або бюджетниками, або працівниками металургійних підприємств імперії Ахметова. Тобто з абсолютно невисокими зарплатами. А тому у них не було можливості запастися продуктами навіть у перші дні бойових дій, коли така можливість ще була.
читайте такожЧому Захід не дає Україні більш серйозних озброєнь
На це накладається ментальність населення, яке не прораховує можливі ризики і не готується до гіршого.
Що вже говорити, якщо мені доводилося змушувати свою маму, сестру і племінницю запасатися продуктами і кричати в буквальному сенсі на них в слухавку, щоб вони підняли свій зад і пішли закуповуватися продуктами після того, як я перерахував їм гроші. Слава богу, встиг. Але навіть вони не встигли повністю витратити гроші, як зізнався мені чоловік племінниці в телефонній розмові. Ніхто просто не очікував, що до такого дійде. І продукти вже закінчуються.
У тих, у кого були запаси, продукти вже якщо не були з'їдені, то частково пропали, тому що електрики немає, а, значить, холодильники не працюють вже мінімум 8 днів.
Газу для приготування також немає, і люди готують їжу на багатті, ризикуючи потрапити під обстріли.
Але ще гірше – відсутність питної води. Навіть настільки низької якості, як водопровідна.
Дві річечки, інакше їх і назвати не можна, вкрай забруднені в принципі через багаторічні скиди металургійних підприємств. Але і в них вода зараз брудна, тому що період опадів і паводків. Озер там немає.
Обстріли з "Градів" і артилерії не вщухають ні на хвилину, що не дозволяє комунальним службам навіть забирати з вулиць трупи вбитих громадян, що при потеплінні загрожує вибухом інфекцій, які будуть розноситися бродячими собаками і комахами. В цьому плані навіть добре, що настали холоди і тримається мінусова температура.
читайте такожПолітика санкційного миротворчості Заходу з тріском провалилася
Але нескінченно довго це тривати не може, і рахунок вже йде на дні, максимум тижні до початку масового голоду в місті.
І тоді, якщо Зеленський не капітулює доти (а про це вже заявив Кулеба на зустрічі з Лавровим у Туреччині), настане новий Голодомор з усіма можливими жахами, про які і писати не хочеться.
От такий жахливий план капітуляції підготувала нам помісь Гітлера зі Сталіним XXI століття....
Чудово розуміючи, що саме цінність людських життів є головним пріоритетом і для Зеленського, і для м'якотілих і нерішучих еліт ЄС, які не поспішають вводити санкції проти енергетичного сектора РФ і продовжують щодня платити 1 млрд доларів кривавому диктатору для того, щоб він зміг утримувати Росію від економічного колапсу в короткостроковій перспективі і виплачувати премії своїм карателям в Україні.
А ще для того, щоб тисячі людей, які мають там рідних і близьких, чинили максимальний тиск і виходили на протести по всій Україні, щоб змусити Зеленського здригнутися і піти на капітуляцію. А в кращому випадку – повалити його через місяць-два, коли відкриється вся правда про жахи в Маріуполі.
Маріуполь, як і Дебальцеве (яке за Мінськими угодами має контролюватися Україною і бої за яке тривали і після підписання "Мінська-2"), Путін, зрозуміло, не віддасть.
Для нього це тепер та сама голка в яйці Чахлика Невмирущого, від якої залежить його виживання. Вихід на кордони Донецької та Луганської областей і був заявлений вихідною метою після визнання "ДНР" і "ЛНР".
Вода в Крим уже пішла.
Тож, якщо навіть не вдасться захопити Миколаїв, це вже не настільки важливо. Кораблі від Одеси вже повернулися до Криму, як повідомляють у новинах. Штурм скасовується. Поки вже точно.
читайте такожЯкі Перемоги Путін може здобути у війні проти України
Путін прекрасно розуміє, що часу у нього залишилося вкрай мало – доти, доки колосальні втрати "найсильнішої армії в світі" вдається приховувати від суспільства, а, значить, і можливих протестів матерів, які досі не знають, що їхніх синів відправили на забій в Україну, включаючи строковиків.
Отже, якщо нам не вдасться докричатися до товстошкірих західних політиків через всі можливі канали, бути біді. Від якої українське суспільство і світ в цілому буде оговтуватися не менше, ніж від Голодомору 1932-33 рр., і звинувачувати себе в тому, що не запобігли катастрофі.
Максим Ялі, експерт-міжнародник, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
