Ковід не закінчиться ніколи: чи потрібен Україні локдаун

Україна вже в трійці лідерів з поширення і смертності від коронавірусу в Європі, сьома – у світі. Виникає питання, наскільки доцільним є введення локдауну в нашій країні найближчим часом із метою перешкоджання поширенню ковіду.

Локдаун – це обмежувальний захід, який вводиться виключно за рішенням влади. А це рішення в значній мірі є політичним, адже при його ухваленні влада орієнтується в тому числі на настрої в суспільстві. Раніше локдауни вводилися тоді, коли лікарні були переповнені настільки, що медична система опинялася на межі колапсу. Однак українська влада цього літа запевняла, що лікарні в Україні повністю підготовлені. Підготовлені – значить, підведений потоковий кисень. А якщо він підведений, навіщо вводити локдаун?

До того ж, локдаун – не панацея. Сам по собі він не врятує, якщо люди в нашій країні не усвідомлюють, що потрібно обмежити свої соціальні контакти в закритих приміщеннях (на зразок тусовок у ресторанах і барах), мінімізувати користування громадським транспортом, носити хірургічні маски, що добре прилягають до обличчя, змінюючи їх кожні дві години, або обзавестися респіратором із більш високим ступенем захисту. Без усього цього введення локдауну навряд чи посприяє призупиненню заповнення ліжок, але неминуче викличе великий негатив у суспільстві, тому що багато хто втратить роботу і гроші. Хочу нагадати, що за кордоном локдаун вводили виключно в комплексі з компенсацією втрачених населенням доходів, а не так, як в Україні.

У Великобританії в червні-липні склалася цікава ситуація. У той момент, коли країна почала виходити з локдауну, різко погіршилася епідемічна ситуація. Проте було ухвалено рішення продовжити вихід із локдауну. Тоді дуже багато британських лікарів і епідеміологів зверталися до уряду з проханням не послаблювати обмежувальні заходи – мовляв, це смерті подібно. Але уряд все одно ухвалив це ризиковане рішення, проте хвиля пішла на спад. А справа в тому, що в Британії до літа була вакцинована значна частина населення – відсоток щепленого населення в Британії тоді був більший, ніж сьогодні в Україні.

Цей приклад демонструє, що жорсткий локдаун не є панацеєю, а рішення про його введення в значній мірі має спиратися на бажання суспільства. В Україні населення особливо не хоче жорстких обмежувальних заходів.

Крім того, в Україні ситуація влітку цього року була зовсім не така, як взимку 2021-го: влітку у нас у вільному доступі був широкий асортимент вакцин, і робити щеплення можна було без проблем. Але багато українців цією можливістю не скористалися.

На мій погляд, введення жорстких обмежувальних заходів в Україні зараз матиме більше мінусів, ніж плюсів.

Краще робити упор на мотивацію до роботи лікарів і медсестер. А їх, по суті, у нас "кинули" і з великим запізненням заплатили обіцяні надбавки. Звісно, це не збільшує їх бажання працювати. Адже важливим фактором для того, щоб люди не вмирали під лікарнями, є не тільки розгортання додаткових ліжок і не тільки потоковий кисень, а й медпрацівники.

читайте такожЩо не так із введенням привілеїв для вакцинованих від Covid-19

Лікувати ковідних хворих можуть не тільки лікарі-інфекціоністи. У всьому світі їх лікують лікарі загального профілю, терапевти і не тільки. У цьому сенсі у нас ще є резерв, який поки що не використаний повністю.

У будь-якому випадку, думаю, керівництво країни до останнього буде відтягувати введення жорстких обмежувальних заходів і перекладе цю відповідальність на місцеву владу.

Нас поступово підводять до того, що жорсткі обмеження діятимуть для невакцинованих українців. Така практика не є винаходом України. Це – копіювання лінії поведінки, яку прийняла Західна Європа і не тільки.

З точки зору науки, такі обмеження можуть мати лише невеликий плюс в плані поширення інфекції. Наукові дані показують, що вакциновані, особливо якщо пройшло більше чотирьох місяців після щеплення, можуть інфікуватися коронавірусом, але мати легкий перебіг хвороби в 43-45% (це британські дані). При цьому люди поширюють вірус.

Таким чином, наявність вакцинації шестимісячної давності не гарантує зупинку поширення вірусу. А тому не варто переоцінювати медичний ефект від обмежень для невакцинованих.

Інша справа, що такий підхід використовують для створення додаткових стимулів, щоб більше людей вакцинувалося.

Тож найголовніше, що робить вакцинація – захищає не суспільство, а індивідуума від важкого і смертельного ковіду. А от поширення інфекції вакцинація особливо не обмежує.

читайте такожЧи знесе Україну нова хвиля COVID-19

Крім того, Україна багато в чому переймає досвід США. У Штатах не вважається, що вірус ігнорує тих, хто перехворів, тоді як у Західній Європі перенесений І задокументований ПЛР-тестом або тестом на антитіла, або записами в медичній документації ковід прирівнюють до повної вакцинації. І це правильно. Є достатньо досліджень, які показують, що, як мінімум, шість місяців після перенесеного коронавірусу (навіть у легкій формі) імунний захист організму абсолютно не гірший, ніж після отримання двох доз вакцини.

На жаль, наша влада не пішла в цьому шляхом Західної Європи.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна сказати, що всі найпростіші заходи на зразок носіння масок і зведення до мінімуму перебування в людних місцях у комплексі з вакцинацією – це більш дієві заходи для стримування поширення вірусу, ніж локдаун. Без вакцинації вони не працюють рівно, як і одна вакцинація без цих заходів. Потрібен комплекс дій: вакцинація плюс протиепідемічні заходи навіть для вакцинованих.

На жаль, все це що в Україні, що в світі впирається в людську психологію. Адже частина молодих людей вважають себе безсмертними. Так, у них дійсно ризик померти від коронавірусу наближається до нуля, і у них немає такої соціальної відповідальності щодо оточуючих.

читайте такожТиха коронавірусна катастрофа в ОРДЛО

Східні країни на зразок Китаю за допомогою жорстких обмежувальних заходів всіх контактних ізолювали поза домом у спеціальних приміщеннях примусово, тим самим вони мінімізували свої втрати в першу хвилю. Далі вони вакцинували населення. Але коли стала поширюватися "Дельта", в цих країнах була потужна друга хвиля, а все тому, що прошарок перехворілих з імунітетом у них був дуже невеликий.

Цей півторарічний досвід пандемії дав нам досить несподівані результати. Зокрема, весь світ сподівався, що вакцинація врятує всіх, і коронавірус закінчиться. Але вже очевидно, що ковід не закінчиться ніколи.

Зараз частина країн обговорює інший сценарій. Наприклад, у Сінгапуру була урядова стратегія, спрямована на те, щоб повністю знищити коронавірус. Зараз там цю стратегію відкинули як нереалістичну і думають, як жити з коронавірусом як із сезонним грипом. Адже так поступово прошарок тих, хто перехворів, буде все більше і більше. А коли ті, хто перехворів, будуть стикатися з новим варіантом вірусу, якийсь залишковий імунітет у них все одно буде. Приблизно те ж саме стосується і вакцинованих – вони будуть хворіти в легкій формі. Цим їх імунітет буде зміцнюватися і пролонгуватися.

Один із можливих сценаріїв на майбутнє полягає в тому, що ковід стане дитячою хворобою невакцинованих і неімунних дітей. А діти, на щастя, хворіють коронавірусом набагато легше, ніж дорослі.

Тож тема жорстких локдаунів, як навесні 2020 року з руйнуванням економіки, в світі зараз непопулярна. І введення жорстких обмежувальних заходів в Україні дасть мало позитивного ефекту в медичному плані, але багато негативу в соціальному та економічному планах.

Катерина Амосова, лікар терапевт-кардіолог, доктор медичних наук, професор, засновник медичного центру Амосової, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред