Дочекались так довго рекламованих "мирних пропозицій Китаю". Виявилось – просто гасла "за все хороше". Причому для Китаю, а не Росії чи України.
Жодних реальних важелів для припинення російської агресії, нічого про кордони (таке, п.4 "Почати мирні переговори" без відведення російських окупаційних військ і п.1 "Поважати суверенітет всіх країн" без уточнень взагалі про кого це). Зате явне прагнення заморозити ситуацію, максимально затягнути війну. Тобто, фактично – максимально надовго ослабити Росію. Зробити її максимально залежною від Китаю.
І п.10 "Зняття односторонніх санкцій" - це не про відновлення позицій Росії. І тим більше не про припинення атракціону небаченої щедрості з цінами для Китаю на підсанкційні російські ресурси. Це на перспективу: Пекін точно знає, що у випадку його агресивних порухів в бік Тайваню по ньому негайно, без відтермінувань і довгих обговорень, довбануть санкційними інструментами, розробленими і добре обкатаними на Росії. І пробує завчасно підстелити собі хоч якоїсь соломки.
Але головне там – п.11 "Забезпечити стійкість ланцюгів виробництва і постачання. Слід практичними діями захищати діючу світову економічну систему, виступати проти спроб політизувати світову економіку, а також її застосовувати як інструмент та зброю. З метою не допустити шкоди відновленню глобальної економіки, потрібно спільно нейтралізувати негативні наслідки кризи, зокрема для міжнародного співробітництва в галузі енергетики, фінансів, торгівлі зерном та логістики".
"Стійкість ланцюгів" - це власне про китайські товари, китайське виробництво, китайський бізнес і імпорт. Китай усвідомив, що йому хоч і вдалось за ці десятиліття наростити гігантську економічну тушу на міжнародній арені – але політичний вплив за економічним масштабом явно не встигає. Типова проблема динозавра: величезна страшна дупа – і крихітний мозок, котрий не спроможний оперативно керувати цією тушею. Результат: замість "машини смерті" - вразливий мобільний склад м’яса для тих, хто тримає ситуацію під контролем.
Китай так старанно нарощував м’язи і лякав всіх, що в результаті таки залякав. Аж до того, що його почали відсувати на світових ринках з монопольних і просто вигідних позицій. Суто з міркувань безпеки. Тобто, ніби Пекін і домігся свого – але...
Прямо зараз Китай посувають в торгівлі та отих "ланцюгах виробництва і постачання" на теренах Євразії. З явним прицілом заміщення в схемах Китаю Індією. Корпорації вже достатньо активно переносять виробництва саме до Індії – і навіть з об’єктивних причин, Китай серйозно зриває терміни і обсяги виробництва і поставок через ковідний параліч на заводах і в цілих містах та провінціях. Те, що Китай терміново відкриває кордони, скасовує екстремальні карантинні заходи, ситуації вже не виправить. Китайські компанії зірвали угоди – і отримали закономірні наслідки.
З транспортуванням, як пишуть фахівці, та ж ситуація: оновлена континентальна і світова логістика переорієнтовується на маршрути АСЕАН-Індія-Близький Схід-Європа. Що цілком може не просто скласти конкуренцію контрольованому Китаєм Транссибу і Новому шовковому шляху через Центральну Азію, але і значною мірою замінити їх. Знов ж таки, з міркувань глобальної стратегічної безпеки.
Європейські ринки – надто приваблива штука. І якщо Китай в прагненні отримати важелі тиску на США так підставився – чому Індія має упускати свій шанс перехопити ринки і можливості? Це та ж ситуація, що з Росією і ринком вуглеводнів. Москва підставилась – і її частку на ринках негайно почали розсмикувати інші хижаки галузі. І ніхто їй нічого не поверне, ніхто не посунеться після зняття санкцій.
Звісно, ці логічні побудови не таємниця для Пекіну. І саме прагнення якось стримати цей процес і закладене в "12 пунктах". А власне про Росію, її інтереси і потреби там нічого.
Про Україну насправді теж. Але ми, на відміну від Кремля, нічого і не очікували від Пекіну. А от Кремль, судячи з реакції кремлівського пулу, реально розчарований. Вони плекали якісь надії на заступництво Дядечка Сі...
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
