Кремлю у Сенаті США не вірять, Трампу дали час переконатися у брехні Путіна

Американські сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюменталь оголосили про готовність Сенату США запровадити жорсткі 500-відсоткові тарифи проти Росії і країн, які купують в неї енергоносії, якщо вона відмовиться брати участь у переговорах щодо довгострокового миру з Україною або порушить потенційне перемир'я.

Варто зауважити,що до розмови Трампа з Путіним налаштованість американської сторони розглядати санкції як один із важелів впливу на Росію в ситуації, коли вона пручається переговорам, була більшою, ніж після. Принаймні з позиції президента Трампа, якого Путін, ймовірно, переконав у тому, що Росія нібито серйозно налаштована шукати рішення шляхом переговорів. Зараз нагальність запровадження нових санкцій з боку США дещо знизилась, і це підтверджується інформацією про певне розчарування європейських партнерів у позиції Трампа після результатів цієї розмови з Путіним.

Америка не відреагувала на прохання Європи щодо посилення санкцій на цьому етапі – для Трампа в межах його ширшої глобальної матриці переговорів з Росією - це виглядає контрпродуктивним. Він вважає, що новий санкційний тиск може зашкодити двостороннім переговорам і перспективам економічних вигод, які можуть виникнути від розвитку зв’язків між двома країнами. Тому наразі він не розглядає запровадження санкцій проти росії як дієвий механізм спонукання до переговорів.

У заяві сенаторів Блюменталя і Грема щодо нового законопроєкту Sanctioning Russia Act of 2025 йдеться про те, що цей акт буде застосований у разі, якщо Росія:

• відмовиться від переговорів;
• порушить укладену угоду;
• здійснить нову військову агресію проти України.

Але, як відомо, диявол криється в деталях — зокрема, в інтерпретації фрази "відмовиться від переговорів". Росія зараз намагається створити видимість активної участі в переговорному процесі, тому її дії більш коректно буде кваліфікувати як "імітацію переговорів". Однак,формально стверджувати, що Росія офіційно відмовилась від переговорів, ще поки зарано. Тут важливим для подальшої долі "санкційного законопроекту" буде те, чи визначать конгресмени "імітацію" Росією переговорів як факт того, що вона фактично саботує процес, і не має намірів вести змістовні переговори по суті; іншими словами "відмовляється від переговорів". Зараз Росія усією своєю бурхливою діяльністю намагається запевнити, що вона серйозно ставиться до переговорів. Відтак, скоріше за все, законопроєкт поки що не буде активно просуватись, хоча значна частина сенаторів виступають за те, щоб він був винесений на голосування вже до кінця цього місяця.

Щоб законопроект став законом, він потребує схвалення обома палатами Конгресу – Сенатом та Палатою представників. І якщо в Сенаті вже є 81 спонсор законопроєкту — тобто є велика ймовірність, що він буде схвалений у верхній палаті — ситуація в Палаті представників складніша, бо там підтримка менш однорідна. Тому, передбачити результати остаточного голосування за законопроєкт складно. Якщо ж обидві палати Конгресу ухвалять цей закон, далі, щоб набути чинності, він має бути направлений на підпис президентові. І саме на цьому етапі може виникнути проблема: Трамп може вважати, що підписання цього закону наразінедоцільне, аби не демотивувати Росію продовжувати переговорний трек.

Навіть якщо виникне ситуація, коли Конгрес тисне на посилення санкцій і просуває відповідний закон, а Трамп формально його не ухвалює, це створює для США зручну позицію "доброго і поганого поліцейського", адже питання зовнішньої торгівлі — зокрема санкційної політики — належать не лише до компетенції президентаСША , а й до юрисдикції Конгресу.Трамп у переговорах з Росією зможе сказати: "Бачите, я ж не проти, але Конгрес наполягає — я не можу діяти одноосібно". І це може стати одним із інструментів американської переговорної тактики, залежно від того, як розвиватимуться переговори щодо припинення вогню, мирного врегулювання в цілому, та того, як поводитиметься російська сторона.

Рекомендуємо:

Чому Трамп не поспішатиме з санкціями Грема проти Росії

Теоретично, "санкційний" законопроєкт може бути поставлений на голосування у будь-який момент, але наразі сформувалася ситуація "псевдо-конструктивної невизначеності" через сигнали, що транслює російська сторона. Росіянам потрібно трохи потягнути час, бо вони розраховують провести чергову військову наступальну кампанію в Україні саме влітку. Тому вони підвішують усі ці питання, створюючи імітацію переговорів, щоб спробувати досягти своїх цілей в односторонньому порядку через наступальні дії. Росіяни намагатимуться зробити все можливе, щоб підтримувати в американців — точніше, у президента Трампа — якомога довше ілюзію того, що Росія нібито серйозно налаштована на переговорний процес.

Відповідно, ситуація "підвішеного рішення" може залишатися такою ще протягом кількох місяців, особливо, з урахуванням літніх канікул у Конгресі. Росія ж, у свою чергу, робитиме все можливе, щоб "замилити очі" протягом літа, тому переоцінка ситуації може відбутися наприкінці літа, якщо не станеться якихось надзвичайних подій раніше. Скоріше за все, ситуація може загостритися восени — у вересні чи жовтні, адже Сенат не має ілюзій щодо Росії: навіть у заяві грама і Блюменталя чітко зазначено, що переважна більшість сенаторів не вірить у щирість намірів Путіна шукати мирне вирішення.

Наразі витримується певний часовий проміжок — можливо, для того, щоб Трамп сам переоцінив ситуацію. Трамп, звісно, може запровадити додаткові санкції в рамках виконавчого указу як своє персональне рішення. Але більш вірогідним виглядає його підтримка нового законопроєкту про санкції, який передбачає первинні, вторинні санкції, а також 500-відсоткові тарифи для третіх країн, які купують у Росії стратегічну продукцію, переважно, енергоносії (що є одним з основних джерел надходжень, якими Росія фінансує свою військову кампанію).

Також варто звернути увагу на чинні санкції: постає питання, чи існує ризик того, що Трамп може скасувати деякі з них. Однак тут у Трампа не так багато простору для маневру. Незважаючи на те, що більшість чинних санкцій були запроваджені виконавчими декретами президента (Executive Orders) та відповідними органами державної виконавчої влади США: Державним департаментом, Міністерством фінансів або Департаментом торгівлі, - ці санкції також частково базуються на законі Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act (CAATSA), ухваленому у 2017 році. Оскільки це закон, а не просто виконавчий указ, його скасування вимагає схвалення Конгресу. Відповідно, Трамп має переконати законодавців у тому, що цей закон більше не відповідає національним інтересам США в сфері безпеки. До того ж, варто не забувати, що нещодавно Трамп вже продовжив ще на рік дію виконавчого указу Байдена щодо санкцій проти Росії. Цей указ потребує щорічного поновлення, а отже, сьогодні санкції залишаються в силі, і активних розмов про їх скасування немає. За винятком того, що російська сторона намагається піднімати цю тему в переговорах — ставлячи питання про зняття санкцій як передумову для подальших, "більш відповідальних" дій у переговорному процесі.

Попри різні дискусії щодо реальної ефективності санкцій, вони у своєму кумулятивному ефекті є досить дієвими; хоча можуть стати ще ефективнішими. Наприклад, якщо ціни на енергоносії на світових ринках ще більше знизяться. Якщо, скажімо, вартість російської нафти впаде до $50 за барель — це буде значно нижче за рівень, закладений у державному федеральному бюджеті РФ (орієнтовно $67). До цього додається суттєве зменшення запасів Фонду національного добробуту, іммобільності більшої частини національних резервів (половина з яких заморожена на іноземних рахунках), зростання витрат на війну та інфляція. За прогнозами Інституту розвитку національної економіки України, за поточної динаміки, інфляція в Росії може сягнути понад 25% за декілька місяців, що стане доволі чутливо для перегрітої російської економіки.

Тому росіяни сьогодні надзвичайно зацікавлені у зниженні навіть чинного рівня санкцій: їхні ресурси для фінансування війни обмежені, і вони шукають будь-який спосіб, щоб принаймні частково зняти санкції і вивільнити більше ресурсів для фінансування свого військового авантюризму. Санкції - це предмет їхнього торгуу переговорах. Тому позиція України та партнерів полягає в тому, щоб зберігати чинний санкційний тиск максимально жорстко і продовжувати нарощувати його там, де це можливо. Ми бачимо, що Європа поступово посилює санкції та розширює їхній спектр. США поки не йдуть за цим прикладом, але навіть того рівня, що є зараз, достатньо, аби створювати для російської економіки відчутний дискомфорт.

Юлія Осмоловська, директорка Київського офісу аналітичного центру GLOBSEC, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред