Лукашенко фактично оголосив війну Україні

Олександр Лукашенко заявив про те, що визнає захоплений РФ Крим російською територією. З юридичної точки зору, його вислови не мають жодного значення з двох причин.

Перша - будь-яка незаконна анексія чи окупація не визнається міжнародним правом і розписується виключно женевськими конвенціями, які визначають обов’язковість поведінки держави-окупанта. Тобто і по Криму, і по окупованій частині Донбасу весь світ вимагає від РФ виконання міжнародних норм саме як до окупованих територій, а не у якості включених до свого складу.

Друга - сама по собі заява Лукашенка, якого практично ніде в світі не визнали законно обраним лідером, у даному випадку теж юридично нікчемна. До речі, Путін свого часу два чи три дні тримав паузу, бо білоруська опозиція була не така, як в Україні при Януковичу - вона заявляла про "мирний протест" і "хорошого Путіна", тому закликала підтримати її, а не Лукашенка. За цей час він, очевидно, витяг з Лукашенка дуже багато зобов’язань, які той раніше намагався всіляко обходити і "проскакувати між крапельками".

Зараз, оскільки Лукашенко більше не є суверенним лідером, він може гратися у мафіозні впливи у себе в країні, але Білорусь усе більше скочується під прямий вплив Росії. Зокрема, зовнішня політика Білорусі вже диктується з Кремля і Лавров за сумісництвом є де-факто міністром закордонних справ Білорусі і фактично керує дипломатичною сферою цієї вже напівкраїни.

В армійській сфері анексія системи оборони Білорусі має завершитися до осені наступного року і вже тоді такого поняття, як незалежна армія Білорусі, де-факто більше не буде і усе командування буде здійснюватися зі штабів РФ.

Зрозуміло, що Лукашенко, який втратив можливість на якісь зовнішні впливи і власну думку, роблячи такі заяви, просто повторює те, що йому наказано повторити. Але для світу його слова жодного значення не мають. Заяви Нікарагуа чи Венесуели про визнання Криму російським у даному випадку мають значно серйозніші у правовому плані, ніж виступ юридично нікчемного Лукашенка.

Але де-факто ситуація, безумовно, гірша. Бо Білорусь, яка сама поглинається Росією, цим визнанням Криму створить додаткові прецеденти для обходу санкційних процедур. Адже санкції щодо Білорусі запроваджені щодо політичних питань - порушень на виборах, порушення свобод і переслідування опозиції, у той час як на РФ санкції накладені за незаконну окупацію Криму. Саме через утруднювався доступ низки товарів та технологій на територію півострова через російські компанії. Як наслідок, проблеми виникали і у німецьких компаній (зокрема, у Siemens). Але тут, зважаючи на визнання окупації з боку Білорусі, такі обхідні маневри можуть відбуватися через білоруську територію, запустивши на своїй території компанії. І допоки Захід не зрозуміє, що потрібно буде запроваджувати санкції ще й проти Білорусі за участь у незаконній анексії Криму, доти вони налагодять ще одну систему обходу санкцій.

читайте також"Будемо діяти по повній програмі": Кулеба відповів Лукашенку на "російський" КримУкраїні, зі свого боку, треба визначатися - чи з гідністю вважати Крим незаконно окупованим чи з цим тихенько змирилися. Звичайно, що будь-яка принциповість чогось коштує - західні партнери, які визнали окупацію незаконною, зазнали втрат, бо у випадку санкцій проти Росії, вони запроваджують їх і проти своїх компаній виробники.

Тож тепер питання до української влади, бо ця заява Лукашенка - прямий удар по Україні. І держава, для початку, мала б відкликати свого посла "для консультацій" і більше не повертати його в Мінськ, заявити про пониження дипломатичного представництва до рівня тимчасового повіреного і різко скоротити дипломатичну присутність. Тобто вчинити так само, як і з РФ у 2014 році, зафіксувавши цим свою позицію. Наступним кроком має стати скорочення усіх дипломатичних відносин (у тому числі - економічних), бо Білорусь фактично оголосила війну, коли заявила про підтримку Росії у випадку будь-якого надуманого приводу (бо реальні їм не потрібні) для нібито нападу України.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред