Незважаючи на те, що війна в Україні триває, українські біженці з Європи потягнулися додому. Щодня, наприклад, з Німеччини в Україну повертається близько 20 тисяч біженців.
Всі вони дякують Німеччині за теплий прийом, кажуть, що були дуже задоволені наданими умовами, дуже вдячні і все таке, але хочуть додому, на батьківщину. Там чекають близькі, там треба все відновлювати і взагалі: в гостях добре, а вдома краще.
Німці в шоці: всі біженці, яких вони бачили досі, ні про яке повернення навіть не заїкаються, їх звідси палицею не виженеш, вони одразу ж бадьоро сідають на допомогу і готуються спокійно зустріти старість, затишно влаштувавшись на шиї у німців. Після семи років після відомого напливу біженців із Сирії хоч якусь роботу знайшли не більше половини...
І взагалі, біженці з Африки і Близького Сходу були в основному дорослі чоловіки (в т.ч. дезертири), які кинули вдома своїх дружин і дітей, батьків і матерів та хвацько влаштовують собі тут нове життя з немолодими самотніми німкенями. Українські ж біженці були в переважній кількості жінки, люди похилого віку і діти. Чоловіки залишилися вдома. Воювати.
Ну і, зрозуміло, ні про які випадки зґвалтування українцями німкень за весь цей час відомо не було. Про це навіть смішно говорити.
Відповідно, і ставлення німців до українських біженців було інше. Шанобливе і жалісливе. І підтримка німецького народу в боротьбі українців проти російської агресії була чудово помітною при голосуванні в Бундестазі: 588 голосів за постачання важкої зброї, проти 100. І в цьому голосуванні всі відповіді про ставлення німців до цієї війни. І це ставлення сформували в тому числі і українські біженці, які опинилися гідними своїх солдатів, які мужньо борються з путінським фашизмом.
Я знаю, що ліві німецькі політикани, типу Шольца і Ко, гальмують вже ухвалене рішення про постачання важкого озброєння. І вони за це вже платять. Наприклад, нищівною поразкою на виборах в Північному Рейні Вестфалії.
Всі ті, хто не зайняв однозначної позиції щодо путінської агресії (СДПН, ВДП, ліві і АдН) – всі зазнали нищівної поразки. Виграли Зелені і ХДС – тобто партії, які ясно і чітко висловилися за максимально можливу допомогу Україні. Це ще раз показує ставлення німецького народу до України. І це ставлення Шольц не може ігнорувати нескінченно.
Всі виправдання Шольца просто смішні. Остання його теза полягала в тому, що не можна допустити своїми діями того, щоб НАТО виявилося втягнутим у цю війну. Це не витримує ніякої критики!
І взагалі: що, власне, він має на увазі? Якщо поставки важкого озброєння можуть втягнути НАТО у війну, то йому давно пора розслабитися: ці поставки вже здійснюються, як мінімум, США, Великобританією, Польщею, Туреччиною, Нідерландами та іншими країнами альянсу.
Згідно з п'ятою статтею Атлантичного договору, Німеччина буде зобов'язана вступити у війну, якщо Росія через це нападе на будь-яку з перерахованих країн. Від німецьких поставок важких озброєнь ризики Німеччини бути втягнутою у війну вже ніяк збільшитися не можуть! Чи Німеччина вирішила не виконувати п'яту статтю? Нехай тоді Шольц про це одразу і повідомить своїм союзникам. Щоб у них не було на цей рахунок ніяких ілюзій. Або припинить уже базікати, а почне негайно обіцяні вже більше місяця тому поставки!
Ще раз, Шольц очевидним чином не тільки ігнорує думку Бундестагу (включаючи його власну партію), але й відмахується від цілком однозначно висловленої волі всього народу. І це йому так просто не минеться!
читайте такожПеремога України у війні з Росією зумовлена: чому заметушилася і чого боїться Німеччина
Особливо яскраво його малодушність була продемонстрована щодо колишнього канцлера і його старшого товариша по партії (якому він багатьом у житті зобов'язаний) Герхарда Шредера. Він досі не виключений із СДПН.
Посудіть самі, старого і відомого члена партії, який вступив до неї ще за часів Віллі Брандта, письменника і політика Тіло Сарацина, соціалісти виключили зі своєї партії за написану ним неполіткоректну (на їхню думку) книгу. Шредера ж, який очевидним чином солідаризується з агресором і вбивцею Путіним та продовжує отримувати від нього зарплату, вони з партії виключити не бачать жодних причин. Це ганьба. І про це треба говорити відкрито.
У мене ніколи не було жодних ілюзій щодо лівих. І те бля...ство, яке влаштували вони зараз, у такий важкий і відповідальний момент – дуже показове. Сподіваюся, хоч це відкриє очі всім тим моїм знайомим, які симпатизують лівій ідеї і завжди про це з викликом повідомляють. От милуйтеся: капітулянтство, боягузтво і зрада. Це три головні ознаки європейського (та й не тільки європейського) лівацтва.
читайте такожЧому Путін почав боятися Україну
І на тлі цих жалюгідних політичних імпотентів якою трагічною кодою є фінал Маріуполя. Люди зі сталі вийшли зі своїх руїн... У мене звучить у вухах Вагнер. Той, справжній, а не путінський найманий вбивця.
Клубок у горлі, коли я дивлюся на кадри, як їх на ношах заносять до машин, як їх обшукують, як вони йдуть в автобуси... Я не знаю, як складеться їхня подальша доля. Хочеться вірити, що дійсно є якась домовленість про обмін. І що до них будуть відноситься як до військовополонених, і Червоний Хрест, і ООН будуть стежити за їх долею. Хоча путінські щури – це істоти нескінченної підлості. Від них можна чекати чого завгодно.
Герої Азов-сталі – це люди, які віддали своїй країні все, що були в силах віддати. Це античні герої, спартанці Леоніда, Муції Сцеволи і японські самураї. Мало хто викликає у мене таку повагу, як вони. Героям слава...
А всім іншим – урок і приклад. Героїчний український народ повинен вистояти.
Альфред Кох, російський політик і бізнесмен, колишній заступник Голови Уряду РФ (1997), екс-голова Держкоммайна Росії
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
