Масштаби вражають: як у РФ знищується нафтопереробка

Раз у Росії так гарно палає, значить, пошкодження серйозні. Адже коли не палає, пошкодження є, але наслідки скромніші.

Звісно, об’єктивну картину скласти проблематично, оскільки Росія не повідомляє про масштаб і характер уражень. Але з того, що ми бачимо, можна зробити певні висновки.

Передусім у більшості випадків уражалися основні технологічні елементи системи нафтопереробки, тому швидкого відновлення їхньої роботи не може бути за визначенням. Якщо удари завдаються по резервуарних парках із готовими нафтопродуктами чи сирою нафтою, це не зупиняє технологічний процес переробки.

Одним із найпотужніших було ураження нафтопереробного заводу Роснафти у Туапсе, де була виведена з ладу найпотужніша в Росії та одна з найпотужніших у світі установок. І це була єдина така установка на цьому заводі, адже на інших, які зазнавали атак, таких установок, як правило, декілька, різних за потужністю. У Туапсе погналися за тим, щоби зробити найбільше та найпотужніше підприємство, тим більше, експортоорієнтоване – Туапсинський НПЗ. От і поставили там одну надпотужну установку ЕЛОУ-АВТ (установка електрознесолення і атмосферно-вакуумної трубчатки). Тому вже практично півтора місяці завод не функціонує і не відомо скільки ще не функціонуватиме.

Рекомендуємо:

У Росії гарно палає: Україна уразила вже третину найбільших російських НПЗ – Гончар

12 березня була уражена технологічна установка Нижегородського НПЗ, яка забезпечувала близько половини виробництва нафтопереробного заводу. А в грудні там уже виникли проблеми з виходом із ладу компресорного обладнання іноземного виробництва. Це означає, що цей завод має дуже серйозні проблеми. Завод розташований не в самому Нижньому Новгороді, а поблизу – в місті Кстово. Він є одним із п’ятьох найбільших НПЗ у Росії. Лукойл, власник цього НПЗ, ще у 2022 році закликав припинити війну в Україні.

І заборона експорту бензину на півроку свідчить якраз про те, що проблеми в результаті ударів українських безпілотників справді є. Звісно, не можна все зводити тільки до ураження важливих нафтопереробних потужностей, але думаю, що це ключовий фактор.

Є й інші фактори, які призвели до цього рішення:

по-перше, минулорічний прецедент, коли під час збору врожаю у Росії не вистачало пального, тож вони тоді ввели заборону на експорт палива. І зараз вони підстраховуються, бо ось-ось почнуться весняно-польові роботи, а ситуація не стала кращою;

по-друге, зростають потреби фронту у пальному;

по-третє, нафтопереробні заводи, реалізовуючи свою продукцію на внутрішньому російському ринку, недоотримували вигоду, тому що ціна на нафтопродукти в Росії має соціальний характер, тобто вона низька, регульована і не ринкова. Заводи там отримують своє, тільки експортуючи готові нафтопродукти, бо тоді вони продають їх за ринковою ціною. Однак експортувати готові нафтопродукти в силу того, що діє нафтове і нафтопродуктове ембарго проти Росії, стало значно складніше. А гроші ж потрібні. Тому заводи шукають варіанти не тільки обходу західних санкцій, але того, як нафтопродукти, наприклад, бензин, призначені для внутрішнього ринку, продати так, щоб отримати додаткові гроші.

Всі ці чинники впливають на ситуацію на внутрішньому ринку, створюючи дефіцит нафтопродуктів у Росії. Сума цих факторів і призвела до рішення про обмеження експорту бензину.

До виборів у Росії залишилося всього кілька днів, тож, очевидно, там перестраховувалися, щоб не виникло черг на автозаправних станціях, тому й ухвалили це рішення.

Отже, ураження російських об’єктів нафтопереробної галузі дуже серйозні – і по тому, куди дістає довга рука Сил оборони України, і по тому, куди потрапляє.

Михайло Гончар, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред