Ситуація, яка склалась на українському фронті, стала абсолютно безсенсовою для Росії. Саме для Росії як держави, а не для Путіна, який пішов на неї ірраціонально і досі, очевидно, вірить у підкорення України.
Прорахунки вищого російського командування уже очевидні:
- непідготовлена для ведення війни армія (внаслідок корупції);
- непідготовлена мережа діяльності колаборантів (очевидно, теж внаслідок корупції);
- повна відсутність розуміння ментальності української нації та внутрішньо-політичної ситуації (очевидна проблема з підготовкою документів, які готувала внутрішня розвідка);
- відсутність планів "Б" на випадок провалу "бліцкригу" (тільки зараз російське командування почало коригувати тактику ведення боїв, зміщені цілі і завдання);
- страх ближнього кола Путіна, потакання будь-якій його забаганці, вгадування його бажань (подивіться, як заїкаються чиновники, коли на Радбезі підтримують визнання "Л/ДНР").
Та повернімось до безсенсовості подальшої війни.
читайте такожКоли закінчиться війна і що зупинить Путіна – полковник запасу Жданов
Уже всі аналітики (в першу чергу іноземні) визнали, що глобально Путін війну програв. Уже очевидно, що навіть потенційне розширення меж "Л/ДНР" не вирішує жодної з ультимативних вимог. Ні "денацифікації", ні "демілітаризації" усієї України не буде за жодних умов. Відповідно, "миротворча операція" щодо цих питань, як було обіцяно росіянам, втратила будь-який сенс.
Навпаки – Україна нарощує військову міць новими поставками зброї, а кількість людей, які беруть в руки автомат, тільки збільшується. Спроби оголосити якісь нові "республіки" виглядають карикатурними і постановочними. І це розуміє не тільки весь цивілізований світ, але й люди, які виконують волю Путіна (на що вказують перехоплені розмови окупантів). Але, схоже, вони теж не наважуються навіть зараз доповісти "царю" реальну ситуацію (мало хто готовий доносити погані новини).
Хворого (клінічно, як стверджують різні джерела) Путіна до цього часу бояться. І, впевнений, що його "ідея фікс" взяти Україну будь-якою ціною, давно вийшла за межі здорового глузду. Це вже війна не просто заради війни і заради "підкорення" українців. Тепер це – виключна помста і свідомо керовані вбивства. Саме тому ми говоримо про злочини проти людяності. Путіну вже байдуже, скільки буде жертв – 10 тисяч чи 100. Адже до довічного ув‘язнення в квадраті чи до страти в квадраті ніхто нікого приговорити не може. То яка вже різниця, буде тридцять епізодів злочину, чи сто тридцять? Звідси – озлобленість у веденні військової кампанії. І месіанство, яке граничить із божевіллям.
читайте такожРосійська катастрофа: як Росія перетворюється на світ прокажених
Але просте питання, яке мусить задавати собі оточення Путіна: "Заради чого це все? Щоби що?"
Навіть якщо після хімічних атак у кожному окупованому селі оголосити по окремій "республіці". Навіть, якщо окремою "республікою" оголосити захоплену Чорнобильську АЕС. Хтось після цього зніме санкції з Росії? Чи Україна підпише капітуляцію? Чи українці відмовляться від партизанської боротьби і від відстрілу окупантів стільки часу, скільки для цього буде потрібно? В те, що подібні сценарії реальні, можуть вірити лише або наївні, або – як у нашому випадку – дійсно навіжені.
Я тепер уже переконаний, що Путін божевільний. Інакше б він точно не скидав бомби на дитячі лікарні та школи. Інакше він би не наказував направляти ракети на Харків та Київ. Інакше він би не стирав у попіл Маріуполь.
читайте такожЯк війна в Україні відкинула Росію на узбіччя цивілізації
І якщо ця думка – про неадекватність верховного головнокомандуючого – нарешті стане домінуючою у російському істеблішменті, він почне діяти. Зречення "царя" чи переворот наразі може стати дійсно виходом із ситуації, в яку Путін загнав себе і Росію. Бо збереження "обличчя Путіну" стало надто дорогою ціною навіть для його другого кола оточення, яке ще три тижні тому коливалося 50\50. І яке точно не хоче подальшої участі у третій світовій. Саме друге коло оточення може стати ініціаторами зміни влади в Росії. На бунт "прогрессивной общественности", як ви бачите, сподіватися не варто взагалі.
Перше коло оточення Путіна все ще підтримуватиме агресію щодо України. Бо рятуючи самодержавця, воно відтягує розправу і над собою.
Але ж хтось має віднайти в собі сміливість? Давайте будемо в це вірити.
А поки що треба робити свою роботу. Все для нашої перемоги!
Віктор Шлінчак, журналіст, голова правління Інституту світової політики, керівник інформаційного агентства Главком
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
