В тому, що відбувається на кордоні Білорусі та Польщі Лукашенко має кілька мотивів. По-перше, особистий - помститися Польщі та Литві за те, що вони, на його переконання, провокували масові протести після фальсифікації президентських виборів. Відповідно, зараз, після того, як він вистояв і зміцнив свій режим, настав час помсти.
По-друге, легітимізувати себе на Заході, провокуючи тим самим пом'якшення позицій у Європі для подальших прямих переговорів.
По-третє, зняття санкцій і запобігання введення нових секторальних економічних обмежень, від яких страждає білоруська економіка. Тобто можливість отримати нове поле для маневру в торгах з Росією, яка продовжує тиснути на Лукашенка, щоб той змінив Конституцію і пішов з посади.
Крім того, цією кризою він також тисне на Німеччину. Оскільки в Німеччині зараз період міжвладдя, цією кризою надсилається сигнал наступнику Ангели Меркель Олафу Шольцу, який персонально не вводив санкцій проти Лукашенка, щоб почати з ним відносини з чистого аркуша.
Кремль, без згоди якого подібні дії були б неможливі, також намагається чинити тиск на Німеччину і в цілому на Європейський Союз, щоб прискорити процес сертифікації Північного потоку-2. Ця технологія вже була успішно відпрацьована у 2015 році, коли Кремль звинувачували в інсценуванні міграційної кризи і потоку мігрантів з Сирії, після того як Росія застосувала масові бомбардування в Алеппо, звідки згодом і хлинув потік біженців через Туреччину.
Ще одна довгострокова мета Кремля - у створенні протиріч всередині ЄС. Та ж Польща, яка протистоїть потоку мігрантів, ще в 2015 році відмовлялася прийняти мігрантів за квотами, які пропонували Німеччина і Брюссель. Відповідно, мігранти з Польщі намагаються дістатися до Німеччини, а Так уряд Польщі критикують за таку політику інші учасники єврозони, це може загострити відносини всередині ЄС.
читайте такожПлан Кремля: спочатку "замикаємо" газ на СП-2, а потім шантажуємо "європейських друзів"У Лукашенка і Кремля є і спільна мета - спровокувати Польщу на відкриття вогню, щоб потім, за допомогою пропагандистських механізмів звинуватити її в порушенні прав людини і дегуманізувати її в очах європейських партнерів, тим самим продемонструвавши і населенню своїх країн, що європейці також живуть у диктаторських режимах.
Варіант того, що мігранти можуть кинутися в Україну існує, тим більше, що кордон повністю не обладнаний колючим дротом і в ньому є проломи. Про це, до речі, вже висловлюються і окремі чиновники в Німеччині, але все залежить від кількості мігрантів. Українське керівництво має враховувати ці ризики і готуватися до подібних сценаріїв, адже це може бути елементом тиску з боку Кремля з метою примусу України до виконання Мінських угод і імплементування формули Штайнмаєра (особливо на тлі того, що організація зустрічі в Нормандському форматі зайшла в глухий кут).
Якщо потоки мігрантів в Україні будуть масовими, це може негативно відбитися на криміногенній ситуації, причому допустима і терористична загроза. Однак в України є фактор, який захищає нас від масового напливу мігрантів - бідність і відсутність держпідтримки, на яку мігранти розраховують у тій же Німеччині. Тому що найчастіше люди в ЄС живуть суто на допомогу і не збираються працювати.
Максим Ялі, експерт-міжнародник, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
