Якщо Путін збирався напасти на Україну, то чого він не зробив цього в 2014 чи 2015 роках? Адже тоді українська армія була слабшою, ніж зараз, а лояльність східних і південних регіонів була достатньо високою.
Насправді Путін би це зробив раніше, якби точно знав, що не буде наслідків. Він не знав, як відреагують західні країни на таку масштабну агресію. Будуть мовчки спостерігати або розпочнуть нову операцію а-ля Буря в пустелі. Тому було дуже ризиковано розпочинати таку масштабну війну проти суверенної держави.
Замість цього він почав із маленьких цілей – анексував Крим і розпочав гібридну війну на Донбасі. При цьому активно намагався переконати Захід, що він не агресор і не він почав війну. Що це внутрішній конфлікт всередині України. І він всього лише допомагає одній із сторін.
Ще через пару років міжнародна геополітична ситуація змінилася. Після приходу до влади Трампа акценти змістилися, і замість Росії основним конкурентом і потенційним супротивником на Заході почали вважати Китай.
В цьому протистоянні Путін одразу побачив великі можливості. Він почав активно загравати з Китаєм, показуючи намір створити союз. Звичайно ж, західним країнам, у першу чергу США, такий союз був невигідний, тож вони розпочали курс на нормалізацію відносин із Росією, які були трохи напруженими після агресії в Україні.
З часом це привело до того, що Захід проковтнув його витівку. Згодом нормалізувались економічні відносини. Апогеєм цих відносин стало будівництво Північного потоку-2, однією з цілей якого було позбавлення України контролю над транзитом російського газу в Європу. Всі європейці це чудово розуміли, але закривали очі. А Путін, побачивши своє ексклюзивне становище в сучасному світі, став сміливішим.
читайте такожМіф про силу армії Росії розсипається: чому РФ програє війну в Україні
Саме тоді в нього з’явилося рішення напасти на Україну, але і тоді він не був впевнений у реакції Заходу. Тому для перевірки він пішов наступним шляхом. Він почав зосереджувати на кордоні з Україною свої війська і паралельно відслідковувати реакцію Заходу.
Ще до початку війни розвідки і спецслужби провідних країн світу давали Україні декілька діб на супротив. Мене особисто дивували ці постійні мессиджі про те, що Україна довго не вистоїть, і що військ НАТО тут не буде.
Абсурдність цих повідомлень поясню аналогією. Під квартирою стоїть злодій, який хоче її пограбувати. І цього злодія побачила поліція, але замість того, щоб затримати, почала робити ставки, як швидко він зламає замок, і запевнювати, що ніхто затримувати його не буде. Хіба така поведінка зможе зупинити злодія?
читайте такожРозплата Росії буде страшною: війна увірветься до кожного російського дому і сім'ї
Спецслужби і розвідки Заходу зараз розкривають карти – про плани Росії щодо України вони знали ще влітку. Тобто в них було півроку, щоб цим планам завадити.
Але замість того, щоб готуватися, Захід продовжував загравати з Путіним. Байден не тільки не зробив нічого, щоб зупинити будівництво Північного потоку-2, а й фактично дав зелене світло на закінчення його будівництва.
Захід не готувався сам і не дуже поспішав готувати нас. Перші серйозні поставки зброї розпочалися лише за місяць до війни, коли Британія надала нам декілька тисяч ПТРК NLAW. Згодом прокинулися США і також вирішили надати нам зброю – спочатку Джевеліни, а потім і Стінгери.
Звичайно, ці поставки підсилили нашу армію для того, щоб відбити наземну атаку бронетехнікою. Але, на жаль, союзники не підсилили наше ППО. Саме це слабке місце нашої оборони привело до катастрофічних руйнувань нашої інфраструктури в перші дні війни. А отриманих Стінгерів навіть не вистачило, щоб завадити десяткам російських гелікоптерів, які планували захопити аеропорт Гостомеля як плацдарм для швидкого наступу на Київ. Хоча американські розвідки знали про стратегічну важливість аеропорту для швидкої реалізації планів Росії по захопленню Києва.
Тому не можна сказати, що нам не допомогли, але, думаю, самі союзники чудово розуміли, що з таким озброєнням нам довго не вистояти в прямому протистоянні.
Взагалі, ці всі переносні ПТРК і ПЗРК та відсутність важкого озброєння говорять про те, що нас готували до боїв у міській місцевості та партизанської війни. А це значить, що нас готові були віддати Росії, аби вона контролювала органи центральної влади, але зіткнулася б із партизанським спротивом.
Іншими словами, всі сильні країни світу готувалися до нового статус-кво, де України не буде. Саме тоді Росія й ухвалила кінцеве рішення про напад на Україну.
Павло Вернівський, радник Голови ФПУ з економічних питань
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
