Війна в сучасну епоху вимагає нестандартних рішень на полі бою. Війська вчаться одне в одного різних маневрів, і що довше триває війна, то складніше здивувати свого ворога. У подібній ситуації за 2,5 роки повномасштабних бойових дій опинилися і Україна з Росією. На початку обидві держави дійсно здивували всіх: багато хто не вірив, що Росія в ХХI столітті піде на жорстоку і жодним чином не обґрунтовану війну проти України, а український народ чинитиме такий героїчний спротив, унаслідок якого агресор провалить ключові стратегічні завдання.
Але час минав, і війна перетворилася на рутину і важкі позиційні бої. Україна поки що не може звільнити всі свої території, а Росія не здатна захоплювати великі міста. І для перелому ситуації потрібні оригінальні рішення. Але що треба робити? Розвідки працюють, противники вивчені, воювати стає дедалі складніше...
І ось Україна зважилася провести військову операцію на території Росії. Раптовий захід до Курської області шокував як саму Москву, так і західну пресу. Українська армія добилася настільки швидкого і значного просування на Курщині, що операцію відзначили навіть у стані ворога.
Чим особлива операція в Курській області? Україна показала, що готова проводити рішучі та небезпечні операції. Продемонструвала своє право сили і створила прецедент. І ніхто на Заході не засуджує Київ, тому що українці не порушують міжнародних правових норм. Росіяни настільки приголомшені, що стали скаржитися на Україну як в ефірах своїх пропагандистів, так і в різні міжнародні інстанції.
Росія, судячи з усього, наразі вивчає можливості дій у відповідь. Ефект Курської операції полягає в тому, що несподіваний маневр у динаміці показав нездатність противника до блискавичної реакції. А це означає, що росіяни вичерпали чималу частину арсеналу своїх можливостей проти Києва.
Крім того, Україна ткнула носом Захід у його нерішучість. Армія навіть за декілька років важкої і виснажливої війни здатна проводити складні й небезпечні операції, досягати успіху, тоді як країни-партнери досі не можуть визначитися, як далі працювати з Україною, і що робити з Росією. Операція в Курській області може стати вагомим аргументом у подальших перемовинах із західним світом щодо постачання потрібних озброєнь. Бойові дії мають зміцнити позиції Києва в дискусіях, спрямованих на зняття обмежень на застосування іноземної далекобійної зброї по території Росії.
За роки війни росіяни серйозно окопалися на територіях України, і це значно ускладнило проведення наступальних операцій. На півдні вони збудували величезні лінії оборонних укріплень, а на Донбасі все це зводилося протягом десяти років. При цьому Донецька і Луганська області межують із Росією, там коротке плече логістики, що дає змогу противнику безперешкодно забезпечувати свої війська. І як звільняти в такій ситуації Донбас - велике питання.
Але тут на руку Україні зіграв прорахунок противника.
У Росії, схоже, вирішили, що на своїх територіях серйозних укріплень будувати не треба. Мабуть, росіяни керувалися тим, що українські війська туди не підуть. Чому не підуть? Тому що Захід побоюватиметься ескалації конфлікту, спрацює риторика з погрозами застосування ядерної зброї, і всі боятимуться подальшого зближення РФ із Китаєм, Іраном і КНДР, а також загрози війни проти країн Балтії.
Але ЗСУ зважилися. Адже якщо наступальні операції проводити на своїй території незручно, потрібно шукати пролом у чужій і наступати там. Щоб відсунути російські війська подалі від своїх кордонів, прорідити ворожу логістику, завдати удару по іміджу кремлівської влади і посилити свої позиції на можливих переговорах.
Ризикну припустити, що основні контрнаступальні операції ЗСУ проводитимуться на території Росії.
Що буде далі? Можливі два сценарії розвитку подій.
Перший передбачає посилення просування української армії в Курській області з подальшим заходом на Бєлгородщину і Брянщину. Війська створять плацдарми, виходячи з тактичних задумів, і не обов'язково це передбачатиме взяття під контроль усіх населених пунктів трьох російських областей. Росія, в свою чергу, не встигне спорудити там серйозні укріплення і перекинути війська з гарячих напрямків на фронті.
Звичайно, такі операції можливі лише тоді, коли в України є необхідні резерви. У разі реалізації сценарію Захід може зняти обмеження на удари по тилових військових об'єктах на території Росії. І буде прецедент, коли Україна контролює низку районів уже в трьох російських областях. Це боляче вдарить по позиціях Путіна, а росіяни знизять темпи наступу на Донбасі. Мобілізації не буде, щоб уникнути соціального вибуху.
І вже на перемовинах, коли б вони не були, Росія буде змушена піти на дуже серйозні поступки. Тому що їй загрожуватиме заморозка війни на нових лініях і з українськими військами на своїх територіях. Наслідки угоди стануть непередбачуваними, і Москва справді замислиться, щоб віддати Україні окуповані території і забрати свої.
Другий сценарій передбачає події, в рамках яких росіянам вдасться здійснити маневри, перекинути війська на Курський напрямок і витіснити українську армію з регіону. Путін тоді оголосить мобілізацію, посилить своє угруповання в Україні, яке піде в нові наступи.
Противник спробує не лише взяти Донецьку область, а й піти далі, і також суттєво посилить тиск на інших напрямках. Наприклад, кине додаткові сили на північ Харківської області або на південний фронт. Кремль спробує поставити Україні новий ультиматум: заморозка по лінії, куди дійде посилене російське угруповання, або продовження наступу.
Перемовна ситуація стане схожа на ту, яка була до Курської операції. Але якщо нещодавній ультиматум Росія реалізувати не здатна, оскільки не має потрібної кількості сил і засобів, то після мобілізації її позиції можуть зміцнитися.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
