Минулі пару тижнів характеризувалися сплеском "глобальної миротворчої активності". Д. Трамп продовжував переконувати світ і себе, що він війни росії проти України не допустив би. Але не каже, як саме. І обіцяє війну завершити — знов таки, не каже як.
Це організаційний вакуум у голові Трампа спробував примусово заповнити Б. Джонсон, запропонувавши свій план — з територіальними втратами України, але набуттям членства у НАТО.
Раз можна британцям, то чому не можна американцям? — подумав колишній глава Держдепа М. Помпео і теж запропонував свій план для Трампа. До речі, його план доволі схожий на план Джонсона, і добре, що у політиці не діє авторське право.
При чому сам Трамп, чиє публічне бачення шляху до миру не виходить за рамки двох телефонних дзвінків — В. Зеленському і в. Путіну — ні на чий сторонній план поки що не пристав.
Тим часом, В. Зеленський та інші наші спікери від влади помітно поміняли свою риторику — про кордони 1991 року вже не чутно. Це не означає, що українські можновладці раптом отримали тверезий погляд на війну, наприклад, про нашу ракетну програму вони продовжують розповідати швидше мрії, ніж реальність. Просто ті сценарії, як потрапляють у Київ від наших партнерів, аж ніяк не надихають на каву у Криму протягом наступних років.
І в той час, коли колективний Захід фонтанує ідеями миру, які лякають українців не менше за війну, Китай тихенько, без анонсів, запросив до себе міністра МЗС України Д. Кулебу. Справа у тому, що Китай з задоволенням організував би Другий саміт миру. Але для нього це має сенс виключно якщо саміт буде результативним, і якихось домовленостей там досягнуть. І тоді Китай продемонструє світові, що його "м’яка сила" діє ефективніше "жорсткої сили" Штатів.
Тому, щоб уникнути конфузу, коли Україна, симетрично росії, просто не з’явиться на саміт під орудою Китаю, Пекін вирішив попередньо все узгодити. Певен, що готовність брати участь і обговорювати припинення бойових дій з росією від Кулеби було отримано. Тому що після переговорів у китайському МЗС Кулеба отримав своєрідне, чисто китайське заохочення — зустріч у ресторані з місцевими бізнесменами, які готові розгортати свої проекти в Україні.
А після цього відбувся непублічний контакт з китайського боку з москвою. І у кремлі відмовилися іти на якісь поступки Україні. Тому що війська агресора продовжують наступ. І путін певен, що за п’ять років, або за десять, але росія все одно поступово захопить Україну.
Тобто, пройшли велике коло і повернулися на висхідну точку: все вирішує фронт. І для миру нам необхідно завдати агресору відчутної поразки. А ось з цим конкретики не більше, ніж з миротворчістю Трампа.
Хто такий Олександр Кочетков
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
