Геополітичні джунглі змушують усіх гравців діяти не лише з огляду на свої інтереси і можливості, а й з оглядкою на виклики і позиції інших глобальних процесів. І Україна - не виняток. Обстановка складається так, що Києву для реалізації своїх завдань доведеться зробити ставку, зокрема, і на дипломатію. Ризики дуже високі, перемовний процес потребуватиме чіткої координації з союзниками і розуміння власних можливостей.
Політичний істеблішмент Сполучених Штатів - головного союзника України - неоднорідний, і там присутні різні ідеї. Зараз ми спостерігаємо картину, коли одні фігури хочуть завершити війну як таку, а інші ніяк не визначаться зі своїм баченням перемоги України. Перші стоять за Трампом, другі - за Байденом. А, головне, США не можуть остаточно ухвалити рішення, хто для них Росія: ворог, з яким потрібно боротися до кінця, чи противник, який псує настрій, але, на відміну від Китаю, не робить серйозної погоди.
Невизначеність Штатів суттєво гальмує український курс на звільнення територій. Київ, щоб йому не нав'язали чужий порядок денний, намагається задати його сам - на засадах територіальної цілісності та суверенітету. Це спроба не допустити заморозки війни, яка категорично не влаштовує Україну. Хто стане новим президентом США, не знає ніхто. Проте очевидно, що потрібно готуватися до будь-якого розвитку подій.
Дії України - відповідь на можливі стратегії щодо завершення війни, які розглядає команда Трампа. І тут Київ уже зробив крок уперед. Якщо адміністрація Трампа справді запустить формулу "військова підтримка в обмін на перемовини", але без умови територіальних поступок, Україна погодиться, але гратиме у свою гру. Розпочнеться перемовний процес і, можливо, відбудеться навіть саміт на найвищому політичному рівні. Росія озвучить свої максимальні вимоги, після чого стане зрозуміло, що домовитися неможливо. Американці можуть натиснути і запропонувати таку формулу: Україна поступається Кримом і Донбасом в обмін на вихід російських військ із Херсонської та Запорізької областей. Україна вступає до ЄС, а її безпека гарантується США і Росією. Питання вступу до НАТО - відкласти на 10-15 років, просто "забалакати інтеграцію".
І ця формула не влаштує нікого. Україна Крим і Донбас не віддасть, а як "працюють" міжнародні гарантії, вже добре відомо. Росія не захоче повертати окуповані райони Херсонської та Запорізької областей, інакше Кремлю буде складно пояснити, навіщо було розв'язано повномасштабну війну проти України. Щоб захопити те, що вже захоплено? Крім того, Росія не зацікавлена у вступі України до Євросоюзу, оскільки це означатиме соціальний і культурний розвиток України і ще один крок до остаточної втрати впливу на неї. Україну ж не влаштує відмова від стратегічного курсу на НАТО.
Представники Києва тоді скажуть Вашингтону приблизно таке: ми прийняли низку ваших ініціатив, як ви і хотіли, спробували поговорити і зробили все можливе, але Путін демонструє неадекватну позицію. Путін уже, сам того не розуміючи, цьому підіграє, коли висуває умови, які його війська не можуть забезпечити на полі бою.
Україна вимагатиме зброї і просування свого плану, заснованого на формулі Зеленського, яка передбачає повне відновлення територіальної цілісності та притягнення Росії до відповідальності. Але потрібно буде переконати команду Трампа в тому, що такий хід буде вигідний США.
Тоді США і Трамп опиняться перед стратегічною дилемою: що робити з Росією, яка здатна впродовж декількох років відновити свою армію і піти на нові війни, і як зупинити зростаючий вплив Китаю, який допомагає Росії. Адже Китаю вигідні дії Росії: вона послаблює Європу, погіршуючи позиції США на міжнародній арені.
Завдання України - переконати Трампа в тому, що спроба завершити війну на невигідних для Києва умовах погіршить становище США. Росія будує альянси з усіма супротивниками Штатів, переходить червоні лінії і може втілювати загрози по всій планеті. Москва матиме намір впливати на стан справ у Східній Європі, намагаючись привести до влади всіх, хто проти західної єдності. А Китай, своєю чергою, розгорне більш бурхливу діяльність у Західній Європі, розвиваючи співпрацю з Німеччиною і Францією, а також посилюватиметься в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, де КНР дуже потрібна анексія Тайваню. Будь-який варіант, за якого Росія залишається в грі - це посилення Китаю. Ситуація для Штатів стане загрозливою в регіонах, де у них стратегічні інтереси.
Чому Трампу вигідніше забезпечити військову перемогу України?
По-перше, посилення України стримає Росію. Стане зрозуміло, що Росія в геополітичному сенсі залишається в Азії, де вона ні з ким не може конкурувати, а повна інтеграція Києва в західний світ буде політичною, символічною і культурною поразкою Москви.
По-друге, США у вигляді України отримають потужний оплот у Європі, а НАТО - найбоєздатнішу армію.
По-третє, інтеграція України в західний світ надасть можливість демократизувати Росію в майбутньому. Демократична Росія потрібна США для протистояння Китаю.
Таким чином, США вирішать одразу декілька геополітичних питань: нейтралізують Росію як загрозу Європі, отримають потужного союзника на європейському континенті та змусять Китай зменшити свої апетити. Можливо, Західна Європа чинитиме опір появі України як конкурента, але якщо об'єктивна реальність задаватиме саме такий тон, ніхто вже нічого не змінить.
Ба більше, з такою Україною намагатиметься вибудовувати відносини і Китай. І такі зв'язки стануть ще однією гарантією безпеки для Києва.
США потрібно повертатися до стратегічного погляду на світ. Ставка в 90-х роках на Росію, як єдиного глобального гравця на пострадянському просторі, провалилася.
Знову наступати на ті ж самі граблі не можна. А сценарій підтримки України до перемоги дасть змогу відтермінувати або зовсім уникнути війни з Китаєм.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
