Між самозахистом та хаосом: як Україні приборкати ринок зброї

Зростання кількості збройних інцидентів у тилових містах змушує суспільство та правоохоронців шукати межу між правом на захист і суспільною небезпекою. Військовий аналітик та ексспівробітник СБУ Іван Ступак розбирає природу останніх надзвичайних подій, оцінюючи роль спецслужб РФ та внутрішніх соціальних чинників. Автор наголошує на важливості прозорого регулювання обігу вогнепальних засобів і пояснює, як створення цивільної стрілецької інфраструктури може допомогти ветеранам та зміцнити економіку. Публікуємо ключові думки автора щодо майбутнього легального ринку зброї в Україні.

Недавні інциденти зі стріляниною в Києві та Чернігові наразі не дають підстав говорити про наявність єдиної системної тенденції. Звісно, остаточне слово буде за слідчими СБУ та Національної поліції, які аналізують обставини, шукають можливі збіги та спільні риси — саме вони й дадуть фінальну оцінку. Втім, на цей момент ознак системності не простежується.

За останнім випадком стрілянини в Києві відкрито кримінальне провадження з кваліфікацією як теракт. Його розслідує СБУ, і саме вони мають встановити, чи є в цій справі слід Російської Федерації. Попри те, що багато говорять про російське громадянство стрільця, варто враховувати, що він мав і український паспорт та проживав в Україні. У нашій державі мешкають громадяни різних країн — білоруси, казахи, росіяни — і питання про можливий зв’язок із російськими спецслужбами потребує ретельного вивчення, а не припущень.

Водночас слід розуміти, що подібних випадків може ставати більше. Причина проста — в українському суспільстві накопичилась значна кількість зброї, як легальної, так і нелегальної. Наприклад, лише за один місяць повномасштабного вторгнення, за наявними даними, органи Нацполіції видали близько 11 тисяч дозволів на нагородну вогнепальну зброю. Це дуже суттєва цифра, яка впливає на загальний рівень безпеки.

Коли військові повертатимуться з фронту, вони навряд чи захочуть повністю відмовитися від зброї. Логіка тут зрозуміла: люди, які воювали, працювали з технікою, дронами, вибуховими речовинами, вважатимуть, що мають право володіти вогнепальною зброєю і в мирному житті. Відповідно, зростатиме запит на ухвалення адекватного та збалансованого законодавства щодо її легалізації.

Йдеться про закон, який не буде перекошений у бік чиновників чи окремих посадовців, а реально врегулює ринок. Крім того, це може створити додаткові можливості для працевлаштування ветеранів — через розвиток стрілецьких клубів, тирів, навчальних центрів, системи регулярних тренувань. У підсумку цей напрям може стати вагомим драйвером економіки, тож питання вже є актуальним і потребує розгляду на законодавчому рівні.

Якщо ж говорити про причини окремих інцидентів, то часто вони пов’язані із загальною втомою суспільства, фізичним і психоемоційним напруженням. У випадках, де не йдеться про можливий зовнішній вплив, причини зазвичай криються в особистих обставинах: проблемах у родині, складнощах у приватному житті, фінансових труднощах або переживанні втрати, зокрема загибелі близьких на фронті. Людина може не витримати такого тиску, що іноді призводить до емоційного зриву.

Такі ситуації, на жаль, трапляються. Саме тому важливо звертати увагу на рідних і близьких, помічати зміни в їхньому стані та настрої — особливо якщо вони мають доступ до зброї, навіть на законних підставах. Це складний виклик, із яким стикаються навіть розвинені країни: наприклад, у США досі не вдалося повністю подолати цю проблему, і подібні інциденти там відбуваються регулярно.
Іван Ступак, військовий експерт, ексспівробітник СБУ, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред