За останні роки ми вже маємо досвід пандемії та повномасштабної війни.
У зв'язку з цим, вкрай важливо зробити ряд висновків щодо стратегії наших "реформ".
На прикладі інших країн ми побачили, наскільки західні системи (охорона здоров'я, енергетика, транспорт) "заточені" під індивідуальні потреби клієнта.
Саме тому, лікуватися наші "еліти" воліють за кордоном, а бізнесу простіше отримати точку підключення до енергомереж і відправити вантаж залізницею в Європі, а не в Україні.
У той же час, ми побачили наскільки безпорадною стає західна система в разі масованого навантаження споживачів і форс-мажору.
Західна система охорони здоров'я ледве-ледве впоралася з недавньою пандемією.
І вона точно не витримала б такого навантаження і військових ударів як наша інфраструктура в разі повномасштабної війни.
В Україні ж медична система "імені Семашка" показала свою стійкість в умовах масової епідемії.
А "совкова" залізниця і енергетика взагалі творять чудеса.
На мій погляд, правильна стратегія - це створення двоконтурних систем на базі всієї системної інфраструктури країни.
Перший контур - базовий, розрахований на масове навантаження і мобілізаційні процедури.
Він функціонує у форматі державного управління.
Тобто ніяких приватизацій клінік, лікарень, Укренерго, Укргазвидобування, Енергоатому, Укргідроенерго, Укрзалізниці.
Другий контур - приватний, розрахований на індивідуального споживача.
Тут можна створювати приватну страхову медицину, давати можливість приватним перевізникам користуватися за плату залізничною інфраструктурою, приватні трейдери з продажу газу та електроенергії.
Але сам принцип "двох контурів" повинен бути системоутворюючим.
Нам ще в такому форматі жити і жити.
Якщо зруйнуємо базовий контур, що забезпечує мобілізаційні процедури, наступного разу інфраструктурно можемо не встояти.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
