Чи можуть до влади в Європі прийти любителі Росії?

Наскільки на Заході поширена тенденція до зміни влади на проросійськи налаштовану? Такий запит є у частини суспільства, яка, зокрема, перебуває під впливом конспірологічних теорій, голосує за популістські політичні сили, шукає простих рішень складних проблем та ностальгує за дитинством народної демократії соціалізму в Східній Європі, переймається міграцією у своїй країнах, зникненням ідентичності та звинувачує у цьому традиційні політичні партії.

Рекомендуємо:

Підірвали себе гранатами: Путін видав безглузду маячню про загибель Пригожина

В цьому є і проблема самих традиційних політичних партій, соціал-демократів, лібералів та консерваторів, які підтримують Україну, але політичні сили не можуть знайти риторику, яка була б прийнятна їхньому базовому електорату, який розмивається популістами. Вони не висувають адекватний порядок денний, намагаються діяти в руслі спільної позиції Європейського Союзу та Європейської комісії. Але Єврокомісія знаходиться у Брюсселі, а проблеми – в умовній Братиславі, і проблеми фермера, робітника ближчі до цього регіону. І у багатьох європейських країнах виборець, який зараз похитнувся в бік популістів, раніше голосував за соціалістів, традиційних правих чи консерваторів. Він так голосує, тому що не бачить, що його інтереси захищають традиційні політичні партії. В Німеччині – це, наприклад, християнські демократи, тому він голосує за "Альтернативу для Німеччини" або Dіе Linke (партія лівих). У Словаччині вони починають голосувати за "Смер", а не за традиційних соціал-демократів чи консерваторів. Тому що ці партії себе не виправдали: їхні уряди не знайшли якоїсь адекватної економічної програми, не захистили внутрішній ринок, допустили здачу позицій у діалозі з Єврокомісією.

Значно підірвані позиції традиційних політичних партій були ще до повномасштабної війни Росії проти України, що за часів ковіду. І Європа, особливо Центральна та Східна, не оговтувалася від удару по середньому класу, середньому та дрібному бізнесах. Втрати не були компенсовані – навпаки, на тих, хто втратив тоді і хто майже розорився зараз, покладається ще й податковий тягар "дитинки-України". А популісти на цьому вдало маніпулюють, відстежуючи, що підвищення тарифів на газ та цін на пальне, комуналка, ціни на товари – це все наслідок того, що в Україні війна, що Україна не йде на переговори з Росією. Тому середній умовний словак, поляк чи угорець має платити більше, і ставить питання "Доколе?", тобто чому вони мають платити за війну, яка їх не стосується (хоча насправді це стосується усіх). Словаки та угорці забули, що таке російська військова присутність та російське військове вторгнення, хоча минуло якихось 50-60 років. Тому, як на мене, з цим треба працювати.

Але, знову-таки, я не бачу, що наш МЗС чи наше політичне керівництво вдається до розмови з суспільством: словацьким, угорським, польським. Вони апелюють до політичного класу, причому до традиційних політичних партій. А треба говорити з суспільством, і якщо цього не робити, ми втратимо лояльність наших сусідів.

Віталій Кулик, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред