Молдова потрапила під енергетичний удар Росії: чи є загроза для Європи

Стратегія Росії тут цілком зрозуміла - якщо бити по одних, то можна отримати подвійний ефект. І цього ефекту РФ хоче домогтися в усій Європі.

Молдова, Украина, Михаил Гончар
Росія намагається розхитати підтримку України не лише у Молдові, а й в усьому ЄС - Михайло Гончар / Колаж УНІАН, Твіттер МЗС України

Після ракетних ударів Росії по енергосистемі України 23 жовтня, сусідня Молдова залишилась без світла. Як заявили в "Укренерго", причиною відключення став стрибок частоти у спільній мережі з Україною.

Річ у тому, що енергосистеми України і Молдови були сформовані за часів СРСР, і це не були якісь окремо взяті системи Молдавської чи Української РСР. Це була інтегрована радянська енергосистема, і тому, незважаючи на те, що Радянського Союзу вже немає понад 30 років, ані в Україні не переймалися проблемою остаточної автономізації енергосистеми, і, тим більше, у Молдові, де енергосистема взаємопереплетена з потужностями, що генерують електроенергію на території Молдови (а фактично - на території "ПМР", контрольованого Росією) та України.

Тому якщо у нас відключається світло, то і у них теж. Адже Молдова, так само, як і Україна, не мала змоги нічого зробити. І невипадково, коли ЄС розглядав питання синхронізацїї енергосистеми України та європейської, то фігурували і українська, і молдавська системи, бо вони інтегровані між собою. Стратегія Росії тут цілком зрозуміла - якщо бити по одних, то отримають подвійний ефект. Тобто ударами по Україні Росія завдає соціального, економічного та політичного удару і по Молдові.

З одного боку, це - помста Молдові за скромну солідаризацію з Україною, а з іншого боку - додаткове розгойдування ситуації всередині Молдови. Тому що ми бачимо, як там активізувалися проросійські настрої, плюс у Молдові великий відсоток "ватного" населення, пронизаного російською пропагандою, яка продовжує там діяти. Тож у цьому контексті, попри всі зусилля керівництва Молдови щодо приборкання проросійських угруповань, уособлених колишнім президентом Додоном, нинішнім олігархом Шором з його політичною групою, росіяни умисно роблять так, щоб війна в Україні впливала і на Молдову, щоб вона теж стала вогнищем хаосу на наших південно-західних кордонах.

Розрахунок Росії ще на початку вторгнення був таким, щоб дестабілізувати і Молдову теж. Планувалося так: буде висадка десанту на узбережжі Одещини і захоплення Одеси, а далі - на Придністров’я. І це не тільки відкриття фронту з південно-західного тилу України, але так само і упокорення Молдови. Але не так сталося, як гадалося, бо ЗСУ не тільки відкинули ворога з акваторії південно-західного сектору Чорного моря, починаючи зі знищення крейсера "Москва", але й завершуючи іншими успішними морськими операціями, що унеможливило проведення задуманої росіянами операції. Тому вони "підійшли творчо" і переформатувалися, щоб дестабілізувати Молдову.

З точки зору перетоків енергії, енергосистема України хоч і синхронізована із системою Європейського Союзу, але постачання електроенергії з України до 10 жовтня не носили якогось критичного характеру для наших сусідів - Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії, куди і здійснювався експорт, тому що ці обсяги експорту були невеликими. На відміну від Молдови, жодна з цих країн критично не залежить від надходжень України. Тому, в принципі, для них якоїсь небезпеки через тривалу відсутність електрики в Україні немає.

Але є інша проблема - тотальна дестабілізація становища на кордонах ЄС може мати наслідки. І попри те, що інцидент у Пшеводуві з падінням ракети був "зам’ятий", передусім, зусиллями наших американських друзів, які продовжують розслідування щодо того, чия саме ракета - російська чи українська - там впала, лише додало оптимізму Кремлю. Тепер він розуміє, що можна і далі робити якісь речі, які будуть неоднозначно трактовані. І не обов’язково для цього запускати ракети - це можуть бути диверсійні дії на території країн-членів ЄС у ближньому прикордонні з Україною, щоб потім показувати пальцем, що це, мовляв наслідки хаосу в Україні.

Зараз ми говоримо лише про енергетику, але ситуація може виглядати інакше, якщо росіяни, наприклад, припинять транзит газу не тільки через Україну до Молдови, кажучи, що десь по дорозі "осідає газ" (хоча раніше росіяни говорили, що ми його крадемо), вимагаючи тим самим, щоб ЄС зробив паузу у підтримці України. Плюс можуть виникнути якісь технічні інциденти, які покажуть європейцям: немає чого думати про Україну, подумайте про себе.

Тут варто пригадати випадки, як в результаті диверсії (як потім з`ясувалося) у 2014 році у Чехії був підірваний склад з боєприпасами, які мали постачатися в Україну. Чи як був отруєний болгарський підприємець Еміліан Гебрев, який займався постачаннями зброї в Україну. Зараз теж можуть бути жахаючі європейців дії у притаманній росіянам манері, аби європейці, зрештою, махнули на нас рукою. І, поза сумнівом, ці диверсії можуть стосуватися і європейських об’єктів інфраструктури. Адже росіяни люблять розповідати, що київська "хунта" доводить народ до холоду, тому тепер російські пропагандисти усі наші поточні проблеми виставлятимуть як можливе додаткове навантаження на Європу (бо, мовляв, потоки біженців з України знову можуть хлинути до ЄС через проблеми з енергетикою). Ця технологія відпрацьована, адже усі пам’ятають, як це було у випадку з Сирією після бомбардування Алеппо, коли мільйони біженців рушили до Європи.

Зважаючи на це, у Європи може бути два типи реакцій. По-перше, резолюція про визнання Росії країною-спонсором тероризму свідчить про те, що Європа все-таки зберегла стрижень європейських цінностей і "має яйця". Але, по-друге, при цьому є чимало аналізів, які говорять про те, що невідомо, як себе поведуть європейські політики, коли реально виникне дефіцит газу чи нафти. Так само невідомо, як поводитимуться виборці у ЄС, для яких проблеми України - то проблеми України, а у європейців виникнуть проблеми власного гаманця та дефіциту енергоресурсів.

Тому Росія намагається розхитати ситуацію у цьому напрямку, створюючи проекції різних страшилок, на які ведуться європейські медіа. Але разом із тим, наші найближчі сусіди, країни ЄС і НАТО, відчувають і розуміють, що насправді відбувається. Тож кремлівські сценарії як не спрацьовували рік тому, так і не спрацюють і зараз.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", експерт з питань енергетики, спеціально для Главреда

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти