Москва втрачає три колонії і не знає, що робити

Швидкість їхнього відпадання різна і різна реакція кремлівців. У всіх трьох випадках можна говорити про класичні колонії в грецькому сенсі, а не про території, з яких завойовник збирає данину сам або дистанційно.

У цьому сенсі більшість країн Африки складно назвати колоніями європейських держав, тому що за винятком Алжиру та її півдня, там не було значних груп переселенців. З цієї ж причини Московію не можна назвати колонією Монголії, оскільки кочівники не жили в її містах і лісах. Через 50 років після завоювань Батия перестали навіть самі збирати в ній дати і зовсім передоручили це нащадкам Олександра Невського.

Московія рідкісний приклад, коли вожді завойованих не тільки вірно служили завойовникам 200 років, а й прагнули збільшити їм володіння захопленням Смоленська та інших земель. Кадиров вочевидь не гідний ордена Олександра Невського, оскільки восени 2022 р. вселяв Москві, що Чечня ліміт на мобілізацію вичерпала.

Рекомендуємо:

Путін готується до продовження війни: Зеленський зробив важливу заяву

Абхази становлять близько 50% населення Абхазії, молдавани - це понад 30% жителів Тираспольської "республіки", німці - менше ніж 1% у Калінінградській області. У всіх трьох регіонах висока частка російськомовних колоністів і, тим не менш, вони відвалюються від РФ. У Кремлі це бачать, готові чіплятися за Абхазію і Пруссію, але вже самі не знають, а навіщо їм це Придністров'я.

Кремль уперше за 32 роки організував 7 лютого тестовий авіарейс із московського Внуково в аеропорт Сухумі. Політ здійснила компанія "ЮВТ Аеро" з Татарстану. Сухумський аеропорт стояв покинутим 30 років після абхазо-грузинської війни, і, за оцінками, у його відновлення терміново вклали близько 12 млрд рублів. На тлі дефіциту літаків у РФ і часткової торговельно-енергетичної блокади, яку Москва з осені 2024 р. влаштувала Абхазії, виникає питання, навіщо його відновили?

Очевидні три причини. Насамперед, прагнення Москви глибоко оволодіти Абхазією і зробити з неї курорт для себе, щоб дефіцитні в РФ долари і євро не летіли в Туреччину і Єгипет. До того ж, Москва вже одного разу закривала для росіян їхні курорти з політичних мотивів і може повторити. Тому з кінця 2023 р. почала відновлення сухумського аеропорту і планування забудови узбережжя Абхазії.

Забудова передбачала офіційне вилучення з юрисдикції Абхазії узбережжя і вела до зростання "понаїхавших", що спричинило в листопаді 2024 р. повстання абхазів і відставку уряду Бжанії. У листопаді почалося і повстання в Грузії проти фальсифікації результатів виборів партією Іванішвілі. У відповідь Москва спочатку припинила видавати рублі на утримання держапарату і бюджетної сфери в Абхазії, потім заборонила вивезення мандарин і скоротила подачу електроенергії, але прискорила роботи в аеропорту Сухума.

Аеропорт із далекого туристичного проєкту миттєво став військовим об'єктом для перекидання сил із придушення можливих протестів в Абхазії та революційної хвилі в Грузії, де з кінця січня розпочалися сутички з поліцією, схожі на ті, що були в Україні після 19 січня 2014 р. Тому Москва поспішає з тестуванням, всупереч тому, що до курортного сезону три місяці і він в Абхазії та Грузії однаково під питанням.

У Москви ленінські плани щодо колонізації Грузії та Абхазії, але Трамп зобов'язаний їх відкоригувати, інакше його не зрозуміють. Москва та її "Мрія" в Грузії самі начаклували собі другий фронт на Кавказі, але поки РФ йти звідти без бою нібито не має наміру. Що стосується Трампа, то він 7 лютого сказав, що із забудовою Гази поспішати не буде і війська в неї не введе. Не виключено, що Трамп захоче забудувати Абхазію, там море теж є.

О 9 годині ранку 8 лютого відбулося відключення Литви від енергосистеми РФ у зв'язку із закінченням 7 лютого договору. У результаті Калінінградська область відбулася від мережі РФ і відчула себе другим Придністров'ям. Москва до цього підготувалася - побудувала там за рік чотири нові ТЕЦ. Газ трубою з Мінська через Литву поки що надходить, але у 2024 р. провели пробу його доставки танкерами морем, на випадок, якщо транзит припиниться. Тож у расеї, нарешті, з'явилася справжня національна ідея - доставка газу і вугілля в Калінінградську область, сенс життя якої - бути військовою базою "русского мира".

Але з військовою базою як національною ідеєю свої проблеми. Частину "Іскандерів" з неї вивели на Український фронт і деякі з них більше не сміються. Після входу ЗСУ в Курську область, тимчасово підконтрольну Москві, туди перевели багато військових з неї для латання дірок на фронті. Загальне населення калінінградської бази теж стало меншим, і сенс її утримання починає викликати питання в кремлі. База і кремль дивляться один на одного і думають, хто з них першим вийде з гри.

Зараз у кремлі планують ще потриматися за базу в Пруссії, але відчуття, що вона стала валізою без ручки буде наростати.

Від утримання військової бази в Придністров'ї кремлівці, схоже, вирішили відмовитися і налаштувалися трансформувати її в суто політтехнологічний проєкт під вибори до парламенту Молдови цієї осені. Гробове мовчання про цю базу, що накрило ЗМІ в РФ з кінця січня перед лютневим похолоданням, тому підтвердженням.

"Гуманітарний" газ із РФ, що витав у медійних битвах, випарувався безслідно перед похолоданням, оскільки в Москві зрозуміли, що не зможуть доставити його вчасно. Залишити лівий берег Дністра без газу на період похолодання означало підписати смертний вирок не тільки владі Красносільського, а й усій базі від рук самих придністровців. Угода - склад снарядів із Ковбасної в обмін на вугілля з України або газ із ЄС могла відбутися без згоди на неї Красносільського, і тим більше Москви. Відбутися, незважаючи на те, що придністровці не читали книжки Трампа про мистецтво угоди.

Лютневе похолодання виявило, що дід Мороз - це переодягнений агент Санта Клаус. Завдяки йому молдавани не стали викладати свій козир у переговорах із Кремлем і вимагати від Газпрому вибачень за рекет із фікцією боргу і грошових компенсацій, як зробили сирійці, коли росіяни прийшли поговорити про долю своїх військових баз. Кремль на вибачення точно не погодився б. Росіяни ніколи не вибачаються, навіть коли збивають азербайджанський пасажирський літак, а для молдован без таких вибачень не мало сенсу пропускати трубний гумконвой газу з РФ.

У підсумку газ із Молдови на лівий берег пішов за гроші ЄС, який настільки увійшов у смак, що вже пообіцяв Кишиневу чверть мільярда євро на господарські потреби без повернення. Тепер у головах у кремлівців увімкнувся ручний радянський калькулятор "Фелікс Дзержинський". Кремлівці складають в умі - 700 млн. за газ у Придністров'ї за 30 років, які Молдова точно не віддасть. Плюс кілька мільярдів вкладених у Придністров'я за 30 років. Плюс ті, що за 30 років вклали в пропаганду і в політикум Молдови. Плюс витрати на підкуп 300 тис. виборців та інше на виборах у 2024 р.

Разом - Москва в глибокому мінусі. У плюсі тільки гагаузи, які політичним здирництвом колись вивели з себе навіть комуніста Вороніна, який кричав: забули, хто вам килими і кольорові телевізори роздає? Гагаузи у вимаганні грошей у всіх урядів Молдови, турків, Москви і Євросоюзу так досягли успіху, що болгари у 2024 р. теж заявили про бажання отримати якусь автономію. Гагаузи зробили відкриття, що продаж на виборах голосів оптом набагато вигідніший, ніж продаж вроздріб за цукор і гречку. Болгари це оцінили, і заявили, що вони теж, як гагаузи, переїхали до Молдови з Болгарії в XIX ст., то чому така дискримінація.

Глибокий мінус Москви - у Молдові при владі були комуністи, були соціалісти, і навіть президент Додон в її історії був, згоден майже на все. На виборах 2024 р. є приємний для кремлівців результат. Але де реальний політичний профіт за 30 років, на який можна вказати, щоб виправдати вкладення? Навіть Додон не визнав анексію Криму, а Воронін не розгледів в Абхазії та "південній Осетії" суверенні держави. В ООН під час голосувань щодо російсько-української війни Молдова з 2014 р. утримується або виходить із залу, коли в Кишиневі при владі промосковська партія. Без молдавського вина і яблук Москва теж може прожити, а будівельників-молдаван давно витіснили люди з Центральної Азії.

Підсумок за 33 роки - політичний і економічний профіт для Москви від усіх вкладень по обидва береги Дністра дорівнює нулю. Усі ці вкладення реально пішли тільки на те, щоб потішити її імперське честолюбство. Почесувати собі імперське честолюбство московити готові до крові, але це коштує грошей і все більших, і в дефіцитній валюті, а не в рублях.

У результаті в кремлі зараз розмірковують над двома питаннями.

Перше, як непомітно для всіх, особливо для росіян, збагрити цю військову базу Молдові або Україні, оскільки виставити її на кін переговорів з ЄС і США офіційно не можна. Тим більше без шкоди для свого іміджу. Москва хоче, щоб її військова база в Придністров'ї розсмокталася якось сама собою і без великого шуму. У цьому кремль частково збігається з баченням ситуації з Молдови та ЄС. Як результат Придністров'я різко зникло з московських ЗМІ.

Друге питання, пограти на парламентських виборах восени в Молдові, принаймні по маленькій, чи взагалі не витрачатися на це. Поки що кремлівці схиляються до того, що для підтримки мундира грати треба, нехай і заради процесу, а не результату, щоб усі знали, що РФ ядерна наддержава. Але до осені може з'ясуватися, що кремлівцям не до виборів у Молдові.

Процес відпадання від РФ трьох військових баз стартував і буде йти з різною швидкістю. Ближче до літа він отримає нове прискорення і з абсолютно несподіваного боку.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред