Чи може держава розвивати українську мову

Мабуть, найсмішніша мантра, яку, як папуги, повторюють одне за одним, інтелігентні супротивники насильницького впровадження української мови, звучить десь так:

"Держава не повинна насильно витісняти російську мову, бо це недобре, не демократично, не по-європейськи, порушує права людей і все таке, а має розвивати українську мову, не пригнічуючи російську мову".

А чому взагалі ставиться мета розвивати українську мову?

Бо українська мова помітно поступається російській, як мова спілкування у побуті. За моїми оцінками, на момент розпаду СРСР російською в Україні говорили 65-70%. І, як мені видається, за роки незалежності, ця пропорція істотно або взагалі не змінилася. Наголошую, йдеться про побутову сферу, а не офіційну. А мова нації - це насамперед побутова мова, а не мова, заведена в держустановах.

Ще один примітний факт: 80% всіх запитів у пошукових системах робиться російською мовою. Тобто російська в неформальних сферах домінує і, мені здається, що ця домінація посилюється, хоча можу й помилятися.

Зрозуміло, багатьох таке становище і така тенденція турбує, бо однією з головних відмінних ознак будь-якої нації, її, так би мовити, претензії на свою державність - це її унікальна національна мова. Хоча мені можуть заперечити, що у світі є дві держави з німецькою мовою, є багато держав з англійською або арабською мовами. Це правда, однак подібні держави пройшли, а можливо ще й не до кінця пройшли, свою криваву історію формування державності з однаковою мовою.

читайте такожНе знаєш української мови - До побаченняОтже, проблема існує, і, починаючи з Ющенка, державний апарат, став послідовно розв'язувати проблему репресивними заходами, нав'язуючи суспільству насильницьку українізацію, чим викликає протести чутливої інтелігенції, яка пропонує не репресувати російську мову, а розвивати українську.

Але чи може держава мирно розвинути українську мову?

Усі недалекі автори подібної манілівщини свято вірять, що держава, тобто чиновники і бюрократи, можуть, за бажанням, розвинути в суспільстві будь-яку мову, яку держава захоче. Захоче і розвине українську, а російську не розвиватиме, і вона поступово помре. А, наприклад, Петро Лексійович неодноразово і потішно оголошував, що Україна запроваджує другу мову - англійську, але українці на англійську якось не перейшли. А ось кілька сотень тисяч цілком успішно, добровільно, без всякого примусу цілком стерпно освоїли польську і чеську мови, бо це прагматично.

Нумо задумаймося, а як чиновники можуть розвинути українську мову? Якими методами?

Або ще конкретніше: чи можуть чиновники мирними, ненасильницькими методами домогтися того, щоб українська мова стала провідною у побутовій сфері?

Відповідь абсолютно однозначна: ні.

Чому ні?

Бо мова - це така категорія, яка формується стихійно, як, наприклад, ринок або право. Чиновницький апарат, адміністративні та законодавчі та репресивні заходи не в змозі вплинути на мовні уподобання людей. Останні розвиваються спонтанно під дією мільйонів факторів і при цьому, вибираючи мову спілкування, люди керуються міркуваннями вигоди, зручності, комфорту і легко обходять будь-які перепони держави, якщо такі матимуть місце.

Ніде у світі держава не змогла репресіями розв'язати мовні питання. І релігійні, до речі, теж. Отруїти життя людям держава може і постійно це робить, а розв'язати мовні проблеми - ні. Це чиновникам не під силу.

Чиновники можуть тільки запроваджувати заборони, репресії або виділяти бюджет на якісь цілі.

Як можна бюджетними коштами вплинути на мовні уподобання в побуті?

Надрукувати мільйони примірників праць Тараса Шевченка? Що це дасть?

Перекласти українською всю світову класику? Ну і що? Хто читав російською, так і читатиме російською. Співвідношення ніяк не зміниться.

Відкрити тисячі державних театрів у країні, де державні артисти гратимуть тільки українською і оплачувати їх збитки? Ні на крок не наблизить до мети.

читайте такожУкраїнізація по-більшовицькому: чим загрожує примус до української мовиСубсидувати виробництво фільмів українською мовою? Але приклад "Сватів", знятих на приватні гроші, легко доводить, що це не дає ефекту. Панівна мова завжди і легко перемагатиме.

Отже, чиновники не в змозі змінити сформований статус-кво, не мають ніяких мирних можливостей вплинути на мовні уподобання людей, які вже історично склалися.

Звичайно, якщо Україна підійме ВВП з нинішніх 13 тис.дол. на душу до 50 тис., і половина Росії приїжджатиме до нас заробітки, то тоді українська дійсно почне домінувати, але в таку перспективу якось не віриться, хоча це був би найправильніший, найнадійніший і найбільш цивілізований шлях розвитку української мови. Адже англійська мова перемогла у світі, бо США перемогли економічно.

А якою мовою спілкувалися нещодавно між собою президенти Грузії, Молдови та України у неформальній ситуації?

А чому вони обрали російську, коли обговорювали, як протистояти Росії? Відповідь очевидна.

Але проблема існує, і її треба якось розв'язувати.

Отже, залишаються тільки методи насильницького примусу, насильницького витіснення російської мови з публічної і навіть приватної сфери. Немає у бюрократії інших шляхів. І вони, мабуть, продовжуватимуться, бо будь-яка держава може розв'язати проблему тільки насильницьким шляхом, творити вона не вміє. І той же Зеленський йшов на вибори під гаслами мирного розвитку української мови, не на шкоду російській, але змушений був поступитися державній логіці самозахисту і нещодавно докотився до "валіза, вокзал, Росія". І наступник Зеленського поводитиметься аналогічно. І в дошку російськомовний Порошенко став державником. І я вас запевняю, що навіть якщо, не дай Бог, президентом стане Медведчук, то і він проводитиме таку ж політику насильницької українізації.

Ніхто, до речі, не знає, якими будуть наслідки, - короткострокові і довгострокові,- такої насильницької і форсованої українізації. У Криму, наприклад, такі методи викликали негативну реакцію, чим не забарилася скористатися Росія, ганебно забравши півострів без єдиного пострілу з нашого боку. І на Донбасі, м'яко кажучи, не все пішло гладко. Та й взагалі той факт, що понад 40% виступають проти руху України до ЄС, говорить багато про що. Бо якщо не до ЄС, то куди?

А чи є альтернатива форсованій насильницькій українізації?

Зрозуміло, є, і вона пов'язана з європейськими підходами глибокої децентралізації гуманітарної сфери і політики терпимості й різноманітності.

читайте такожЧому мова - не головне мірило ефективності чиновникаАле українці зараз не в змозі скористатися європейським досвідом, через вкрай низьку політичну культуру, важку історичну спадщину, традиційну культурну нетерпимість і перебування у владі хибних ідей. Європа сама пройшла через важкі громадянські війни, перш ніж прийшла до ненасильницьких методів вирішення гуманітарних відмінностей. І Україні ще доведеться пройти через все це! І абсолютно не зрозуміло, якою вона вийде з цього періоду цивільних розборок. У всякому разі, Путін однозначно дав зрозуміти, що збирається взяти найживішу участь у розв'язанні мовних проблем України. І обов'язково прийме.

Адже боротьба за Україну, хто не зрозумів, тільки починається.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред