Чи може журналіст стріляти на війні

Я ось все ніяк не можу зрозуміти - чому сантехнікам таких питань не ставлять. Всі ці розмови про те, що тепер орки будуть вбивати журналістів, тому що вони будуть думати, що журналісти стріляють з гармат... А до цього-то орки журналістів в попку цілували, дотримувалися по відношенню до некомбатантів норми міжнародного права і перепроваджували їх в офіс ООН і ОБСЄ з чаєм і пряниками.

Ніде. Ніколи. Жодного разу. Нікого. Жодного журналіста. Ніяка прес-карта ще ні від чого не захистила. Нарвешся на адекватних - тобі пощастило. Нарвешся не неадекватних, або в стані афекту, або тільки що вийшли з бою, або втратили друзів - будь ти хоч сто разів беззбройним журналістом, тобі кінець. Запитайте хоч Станіслава Асєєва, хоч Романа Сущенка хоч кого завгодно. Поїдеш на підвал на раз два.

читайте такожБутусов зашкварився дивним відео з "обстрілом" Донбасу і нарвався на кримінальну справуЯ ось був абсолютно беззбройним, в цивільному одязі, гармати обходив за сто кілометрів - і все одно був побитий до стану переламаних кісток, засунутий в мішок і викинутий голим в сіру зону здихати, звідки виповзав довго і кінематографічно красиво. Якщо ти журналіст - ти апріорі шпигун. Ти апріорі винюхуєш, знімаєш розташування, ставиш ГПС-маячки, зливаєш дані, підставляєш наших воїнів, піаришся на чужій крові та інше. Причому, для обох сторін. Ти завжди будеш чужорідним тілом.

Нинішній кейс з Юрієм Бутусовим - відмінний тому приклад. Міноборони вже випустило заяву, що цим роликом журналіст Бутусов підставив наших воїнів. Як? Яким чином? Почнеться загострення? Хіба для загострення ІПСО у вигляді розп'ятого хлопчика в трусиках вже не достатньо? Обов'язково потрібен Бутусов? Хіба їм для загострення взагалі хоч колись було потрібно хоч щось? До чого це притягання за вуха висмоктаного з пальця…

І реальність - вона така. Їдеш журналістом на війну? Готуйся вигрібати. Найчастіше - від обох сторін. Що б ти не зробив. Як би себе не вів. Привід знайдеться завжди.

Ось особисто мені абсолютно плювати, чи стріляв Юрій Бутусов з гармати, чи не стріляв Юрій Бутусов з гармати... Я знаю, що моя безпека в цій війні залежить не від цього. Я знаю, що моя безпека від цього не залежить зовсім. Я знаю, що я вигребу в будь-якому випадку - чи існує Юрій Бутусов на світі взагалі, чи не існує.

Не Бутусов є джерелом моїх проблем на війні як журналіста. Ось взагалі не він. Тому всі ці розмови - підставив, тепер буде погано, інших будуть відразу розстрілювати - це все зі сферичного вакууму про гіпотетичного коня. Завжди розстрілювали. За сто років і сто воєн до Бутусова. І через сто років і сто воєн після.

І питання тут тільки в одному - навіщо? Для чого це робити? З якою метою?

Мені стріляти пропонували неодноразово. Тобто, не те, що неодноразово - а кожен раз. Ти людям цікавий. До тебе підвищена увага. Вони хочуть зав'язати розмову, знайомство, скрасити побут війни. О, журналіст? Хочеш стрельнути?

У тому числі і з гармати. На тому ж самому Карачуні. Підійшло п'яне аватарське тіло з артилеристів - о, журналісти, пішли, дам вам з гармати бабахнути.

Ні. Не підемо. Чому? Тому що ми - журналісти. І у нас просто зовсім інше завдання. У нас немає зараз завдання вбивати противника. Вбивати - це зараз твоя робота.

Робити фарш з тих, хто прийшов на твою землю зі зброєю вбивати тебе - це твій обов'язок зараз.

А наша - писати про це. Ось і все.

І підійти смикнути за мотузочку, щоб викласти селфі - мені це не потрібно. І тобі це не потрібно. Я від цього артилеристом не стану. І ветераном не стану. І солдатом не стану. А ось твою роботу це нівелює. Це не Селфі-парк.

Я ось тобі не дам свою камеру знімати все підряд, не розуміючи, що ти робиш. Так навіщо ти мені даєш свою гармату? Ти професіонал, тебе цьому вчили, у тебе є таблиці, орієнтири, азимути, швидкість і напрямок вітру, балістичні дані - роби свою роботу професійно.

А я буду робити свою.

Проте. Питання "Чи може журналіст в принципі брати зброю ін дженерал, в цілому" - для мене більше не існує. Взагалі. Якщо почався сракоріз, половина розрахунку поранена, а в улоговинці зосереджується штурмова група для прориву - кидай до чортів свою камеру, ставай до знаряддя і стріляй.

Журналіст ти. Сантехнік. Чи провізор в аптеці.

Ставай і стріляй.

Твій обов'язок протистояти агресії важливіший, ніж твій обов'язок знімати це на камеру.

Знімаєш бій, кулеметнику прилетіло в ключицю, його забрали в тил і поруч більше нікого? Засунь камеру з журналісткою прес-картою собі... В речмішок, ставай до кулемета і стріляй.

Тут і зараз важливіше стріляти, ніж знімати. А все інше - потім. Потім дістанеш камеру. Потім будеш знімати. Після бою.

Особисто у мене таких ситуацій не було. Поки ще не було. Я знаю людей, у яких були. Але мене, слава богу, життя до цієї розвилки ще не підводило. І, дасть бог, не підведе.

Але якщо раптом підведе - я для себе все вирішив.

І всі ці стогони про журналістську етику і мораль - все це для білошвийок в київському кафе під час гіпотетичних розмов під пиво як було б правильно жити в ідеальному сферичному вакуумі.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред