Ми не бидло, щоб з нами так поводилися.
Десятки сигналів про корупцію на всіх рівнях. Від регіонального до столичного.
Просто зараз на відпочинку по всьому світі перебувають, повертаються або повернулись сотні чиновників.
Просто зараз купуються або добудовуються маєтки та обираються ренжровери.
Я вітаю точкові і принципові політичні рішення – такі, як у випадках з воєнкомом Борисовим або нардепом Арістовим. Але цих випадків надто багато і може бути ще більше. І буде.
Потрібен запобіжник, а не реакція. Контроль, а не те, що ми спостерігаємо зараз.
Ніхто з тих, кому не начхати на долю країни не зацікавлений в тому щоб кількості таких випадків раптово стало достатньо для розірвання суспільного договору. Договору, свою частину якого суспільство перевиконує.
Ніхто, окрім ворога і політичних опонентів влади. Вони не просто сидять на березі і чекають, а докладають зусилля. Не вірите? Подивіться, чиїми руками і що відбувалось із саботуванням підтримки зборів для Сил Оборони після хвилі скандалів із незрозумілими закупівлями.
- Коли в НАЗК вирішили б перевірити воєнкомів якби не журналістські публікації?
- Чи дізналося б керівництво Арістова про відпустку на Мальдівах якби не журналісти?
- Яку автівку докуповував би Борисов і де?
- Чи стало б відомо про Халімона, Торохтія та інших?
Так, Торохтія.
Точкові авральні реакції призведуть до появи у фігурантів обережності, яку було втрачено після початку повномасштабного вторгнення. Але не призведуть до системної боротьби та перемоги над ганебними явищами зловживання владою у приватних інтересах.
Бо антикорупційні запобіжники, які з таким боєм впроваджувались в країні останні 9 років, недарма вважаються запобіжниками.
Ви посилаєтесь на питання безпеки?
У нас на другому році повномасштабної війни танкісти шукають біноклі та шлемофони. Оце питання безпеки.
У нас деякі позиції та групи на фронті працюють без дрона. Одного! Це питання безпеки.
Тисячі можновладців та депутатів всіх рівнів, які стали мільйонерами та мільярдерами, поки ті, хто їх обирали, стояли на смерть — це питання безпеки.
Суспільство має контролювати тих, хто отримав владу від суспільства. Отримав на певних умовах.
Ми не бидло.
Не кріпаки.
Відновіть публічне декларування.
Хто такий Михайло Ткач?
Михайло Ткач - журналіст-розслідувач, кореспондент видання "Українська правда". Народився у 1988 році у Дніпропетровську. Здобув освіту журналіста у Дніпропетровському національному університеті імені О. Гончара. Працював у програмі "Гроші" (1+1). У 2016-2021 - журналіст програми "Схеми" української редакції Радіо Свобода. Відомий розслідуваннями, зокрема і щодо перших осіб держави. Під час повномасштабної війни випустив ряд розслідувань щодо осіб, які виїхали з України і ведуть розкішний спосіб життя.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред