Ми зробили вірний вибір

Про суїцидальність суспільства на тлі оцінок українців стосовно подій у секторі Гази.

Те, що суспільні трансформації на тлі екзистенційних загроз у нас пішли на манівці, я підозрював давно.

Але ступінь і глибина цих трансформацій вже стає досить небезпечною.

Ми втрачаємо залишки раціональності та здорового глузду.

Почитав деякі коментарі під своїм постом щодо подій у секторі Гази і от які у мене виникли думки.

ХАМАС здійснив жахливу атаку на Ізраїль і виправдати ці злочини ніхто не може.

Ізраїль здійснив атаку на сектор Гази, яка супроводжувалась жахливими втратами серед мирних мешканців.

По суті, Ізраїль здійснив колективне покарання ворожого анклаву у стилі Старого Заповіту - "око за око".

Проявилось це у невибірковій загибелі величезної кількості мирних мешканців, зокрема дітей.

Загинули працівники міжнародних гуманітарних організацій.

Якими б не були аргументи Ізраїлю, цивілізований світ не сприйме таку політику.

А нецивілізований - і поготів.

По суті, Ізраїль підтримує лише США.

Це досить символічно, адже деякі ізраїльські політики порівнюють бомбардування Гази із бомбовою атакою на Дрезден під час Другої світової війни.

Але ця логіка ризикує завести Ізраїль на небезпечний шлях, я навіть не буду продовжувати цей жахливий логічний ряд. Не хочу підживлювати цей небезпечний дискурс.

Але як би там не було, Ізраїль має право самостійно обирати спосіб реагування на ці події.

Не сприймати ООН та міжнародне гуманітарне право - це його вибір.

Мене в цьому контексті лякає суспільна реакція в Україні.

Українці чомусь ідентифікували себе з Ізраїлем. Думаю цей феномен ще будуть вивчати психологи.

Хоча якщо проводити аналогії, то загроз "палестинізації" перед нами насправді більше аніж шансів на "ізраїлізацію".

Але нам просто хочеться ідентифікувати себе із успішним і сильним Ізраїлем, а не з слабкою Палестиною, яка тримається лише на міжнародній допомозі і де з 2006 року немає виборів.

Але формуючи таку позицію, ми власноруч відкриваємо скриньку Пандори.

Виправдання ударів Ізраїлю по сектору Гази і девальвація міжнародного гуманітарного права призведе до аналогічного відношення країн Глобального Півдня до ударів РФ по Україні.

Ми ризикуємо втратити перевагу під час голосування наших питань на Генеральній асамблеї ООН.

Рекомендуємо:

Зеленський передумав їхати до Ізраїлю: стала відома причина - ЗМІ

Але для того аби стати Ізраїлем треба, щоб Росія зпочатку стала Палестиною, а це апріорі неможливо.

Наше легковаження силою міжнародного права можна зрозуміти, але не можна виправдати.

Адже ООН, принципи міжнародного права, захист територіальної цілісності, дотримання правил ведення війни, засудження ударів по мирному населенню та цивільній інфраструктурі - це та соломина, на якій тримається міжнародна підтримка України, засудження дій РФ у світі та санкційна політика.

Тільки-но ми відмовимось від усього цього, ми на короткий час потрафимо своїм комплексам та образам на світ, але в ту ж мить втратимо свою морально-правову перевагу у цій війні.

І тоді ця війна перетвориться на розбірки у стилі, хто сильніший, а не хто правіший.

До речі, це саме те, чого бажає Путін: довести, що міжнародного права і правил немає, ООН треба "перезавантажити" і так далі.

Звичайно, що Росії треба позбутись ООН разом із усіма резолюціями, які засуджують її агресію.

Але навіщо це нам?

Навіщо нам виправдовувати удари по мирному населенню та цивільній інфраструктурі у секторі Гази?

Ми, що, вже такі сильні як Ізраїль, а Росія перетворилась на Палестину?

І США направили нам на допомогу свою авіаносну групу?

Така позиція у нашому становищі і є проявом колективної суїцидальності.

На Генеральній асамблеї ООН вчергове проголосували за засудження окупації Ізраїлем Голанських висот та інших територій.

Україна разом із майже усім світом підтримала це рішення.

Вітаю розумний крок української дипломатії.

Але Україна на державному рівні проявила мудрість і раціональність. І пріоритет власних національних інтересів.

Україні вкрай важливо зберегти світову підтримку у цій війні, забезпечити крихкий баланс відносин з країнами Глобального Півдня, продовжувати опиратись на міжнародне право, майданчики ООН та примат гуманітарного права під час війни.

Це запорука нашої цивілізаційної перемоги та виживання як нації.

А емоційність та ірраціональність у рішеннях і більш потужні країни приводила до катастрофи.

Сьогодні є привід сказати - ми зробили вірний вибір.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред