Ми увійшли до критичної фази війни

Останнім часом у зв’язку з тим, що ЗСУ змушені відходити з попередніх позицій, почастішали розмови, що треба терміново починати переговори з путіним про припинення бойових дій. Щоб не втратити всю країну.

Вибачте, а хто сказав, що недоімперія зараз реально піде на переговори?

Так сам путін постійно і каже!

Ну-ну, він людина слова, яка ніколи не бреше. Яка обіцяла, що росія ніколи не нападе на Україну...

Але ж у 2022 році вже були Стамбульські переговори! І на них обговорювалося, що росія піде з Херсонської і Запорізької областей України.

Це було тоді. Коли очевидним чином провалився дебільний план "Київ — за три дні, Україну — за два тижня, і всюди нас зустрічатимуть квітами". Коли виникла загроза, що міжнародні санкції будуть ефективними і знищать економіку недоімперії, і вона перетвориться на країну-вигнанця. Коли армія вторгнення отримала величезні втрати, і для поповнення особового складу треба було проводити мобілізацію у росії. Яку Кремль всіляко відтягував, бо побоювався заворушень і дестабілізації країни.

Рекомендуємо:

Коли будуть переговори з Росією та на яких умовах: Зеленський відповів

Зараз все принципово інакше. Війна у рф не викликає протести, а стає сенсом існування. Санкції не працюють, грошей у Кремля на війну вистачає. Оборонка працює у три зміни. Поповнення армії проходить цілком задовільно. Сили вторгнення потихеньку, але просуваються на захід, а втрати, навіть абсолютно безглузді, викликають тільки ще більше овацій населення геніальному кремлівському упирю.

Так чого б йому йти на припинення бойових дій, коли в нього все гаразд? У таких обставинах він піде лише на переговори щодо капітуляції України. Тобто, виставить вимогу доєднання до рф, окрім тих областей, що вона вже проголосила своїми, ще й Миколаївської та Одеської — щоб відрізати Україну від моря.

Але головною умовою буде повернення того пункту, з якого все і починалося ще у 2004 році (так, не дивуйтеся — саме тоді путін тягнув Януковича у президенти України, бо вважав, що той йому підконтрольний) і який тихенько зник, коли недоімперія відкотилася від Києву, Харкова, Чернігова, і Сум і трохи пізніше — від Херсону. А саме: створення у Києві не просто проросійською влади, а такої, що повністю формується у Москві, тобто, окупаційної. І не факт, що, наприклад, Медведчук, який люто ненавидить Україну, виграє конкурс на цю саму окупаційність — може здатися надто м’яким та проукраїнським... Відповідно, репресії на захоплених територіях будуть тотальними і вкрай жорстокими.

В обмін на свою владу у Києві путін погодиться не чіпати (поки що!) декілька західних областей, за виключенням Закарпатської — її він давно пообіцяв своєму посіпаці Орбану. Створення буферної зони з трьох областей між окупованою Україною і ЄС цілком влаштовує Кремль. Тим більше, що самозабезпечувати себе ці області не зможуть, а тримати їх на собі довго ніхто не стане.

Тобто, надії на якісь більш-менш конструктивні переговори з путіним — це самовбивче марення. Особливо зараз, коли зовнішня підтримка України знаходиться на найнижчому рівні за весь час вторгнення.

Тому треба налаштовуватися на те, що треба вистояти до осені, потім буде дещо легше. Саме весна буде дуже важкою.

І от у цьому сенсі стан керівництва країни викликає відверте занепокоєння. Ми увійшли у критичну фазу війни, а влада перебуває у розпачі і бездіяльності.

Мобілізація зависла, законопроект про неї отримав тисячі правок, при чому, більша частина — як раз від депутатів "СН", що свідчить про усунення ОП від проблеми.

У напрямку подолання кризи на фронті і у тилу не робиться нічого — сподівання виключно на зовнішні впливи і що саме якось складеться. Проте різко активувалися виведення бюджетних коштів у відверто корупційні сфери. Наприклад, Кабмін виділів додатково (!) 17 млрд 104 млн 119,5 тис. гривень Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури. Тобто, знов на ремонт доріг, а не на дрони, снаряди і міни. Ось так — не ховаючися, відверто, без остраху і сумлінь.

І це надто нагадує ситуацію початку вторгнення, коли вища влада теж перебувала у відвертому ступорі, а чиновники рангом нижче виводили з країни шалені гроші, бо були впевнені, що поразка України у війні все сховає.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред