Чи почне Росія бомбити Україну, як Дрезден у Другу світову війну

Ситуація зараз виглядає більш загрозливою, ніж одразу після початку війни в Україні, тому що декілька розвилок, де ще був можливий компроміс зі збереженням обличчя, сторони проскочили без зупинок.

На першому етапі Росія не була готова "задовольнятися малим" (тобто визнанням статус-кво станом на 24 лютого і відмовою України від вступу в НАТО), а тепер вже Україна не готова до "миру без перемоги".

Справа не тільки в Бучі (в широкому сенсі слова), хоча вона, безумовно, тригер.

Справа в тому, що, витримавши перший натиск і отримавши, нарешті, безпрецедентну допомогу Заходу озброєннями і грошима, Україна (громадська думка) повірила в можливість перемоги над Росією не в метафізичному, а в самому прямому сенсі цього слова (повернення Донбасу і Криму військовою силою, виплата Росією репарацій і так далі). Ця віра в перемогу не в якомусь віддаленому, а в досить безпосередньому майбутньому формує в даний момент вектор української політики і ставлення України до переговорного процесу (Доктрина Арестовича vs Доктрина Патрушева).

Після наради в Рамштайні, створення антиросійської коаліції і переходу НАТО до роботи в "давальницькому режимі" Росія опинилася в стані фактичної проксі-війни з противником, який приблизно у п'ятнадцять разів перевершує її за ресурсами. Наслідки, які виникнуть, якщо ця війна затягнеться, в Кремлі прекрасно усвідомлюють, незважаючи на все викобенювання.

Суто теоретично у Росії є вибір почати ядерну війну, продовжити виснажливу війну звичайними озброєннями або піти на який-небудь аварійний мир. Жодна з цих опцій не виглядає реалістичною, а між тим інших поки що немає.

На мир із втратою території у даний момент не погодиться Україна, яка відчула кураж. Мир без підтвердження територіальних придбань не може дозволити собі Путін – це призведе до краху його образу сильного лідера і втрати влади в кінцевому рахунку.

читайте такожЧому Росія програє війну в Україні

Капітуляція Путіна неможлива, в цьому Симоньян, в принципі, права. На жаль, російська державна машина сконструйована без опції зворотного ходу. Здавати назад вона просто не вміє. А зараз становище ще гірше: ми маємо справу з викраденою машиною, в якій сидять урки, їм точно втрачати нема чого – або на червоне світло, або на Колиму.

Залишаються дві опції: або ядерна війна, або тотальна війна звичайними озброєннями, тобто масоване бомбардування ракетами українських міст, залізниць і критичної інфраструктури. Ну, щось на зразок рімейку серіалу "Звільнення".

читайте такожМобілізація або новий шматок України - чим потішить Путін Росію на 9 травня

У другому варіанті питання про мобілізацію (формальну або за поняттями) дійсно дуже скоро постане до порядку денному. Ціна війни для обох сторін зросте на порядок. Чи змінить це ставлення українців до миру – питання суперечливе.

Позиція України може змінитися, якщо Захід почне обмежувати допомогу. Але це неможливо собі уявити, якщо Росія почне бомбити українські міста, як Дрезден у Другу світову.

Тож поки куди не кинь – всюди клин. Затишшя оманливе, а ризик ядерної катастрофи, як мінімум, подвоївся. Ось такий пердимонокль виходить…

Володимир Пастухов, політолог, юрист, публіцист

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред