Путін сильно вкоротив свій вік, коли напав на Україну

Вперше в історії людства виникла ситуація, коли виник ненульовий шанс знищення планети по злій волі однієї людини. Це, звичайно, сильно бадьорить.

Ера ядерного протистояння в минулому столітті будувалася на поділяється протиборчими сторонами цінності власного життя. Може, хтось був би і не проти, щоб противник перетворився на радіоактивний попіл, але собі або своїм дітям такої долі не хотілося. Найбільша небезпека полягала в тому, що ядерна війна могла початися через непорозуміння, через неправильно витлумачені дії іншого. Як цього уникнути, сушили голови.

З деяких пір перестала бути безглуздою думка про те, що російський президент, мабуть, може-таки гримнути весь цей ненависний йому світ, ось просто тому що може і тому що йому так і так помирати, а з гучною музикою веселіше. У Адольфа Гітлера, наприклад, такої опції не було.

До речі, ще зовсім недавно народ, розніжений тривалою відсутністю некіношних лиходіїв глобального рівня, невдоволено морщився, коли в мережевих дискусіях хтось зривався в порівняння опонента з Гітлером. Зрештою, фюрер тому і видатний мерзотник, що його бузувірства носили безприкладний масштаб, і ніякої самий противний сперечальник в Інтернеті не може дотягнутися в своїй огидності до Гітлера, тому обзивати так когось, значить, зізнаватися в нездатності знайти адекватну відповідь.

Закон про неминучу появу аргументу про Гітлера в мережевих срачах відкрив у 90-і американський юрист Майк Годвін. Але він же в березні 2022 року, послухавши одну з промов Путіна, прокоментував: "ви не повірите, кого цей хлопець мені нагадує". Та чого ж не повіримо? Приголомшує тільки сам факт російського ремейку.

При наочному безлічі спільних рис Z-режиму з гітлерівським, Путін відрізняється від Гітлера не тільки тим, що може угробити планету. У нинішню позицію глобальної загрози він вийшов не як фанатичний харизматик, предмет обожнювання наелектризованої народної маси, готової за нього вмирати. Непоказний КДБшник, що носив у роки служби прізвисько "Моль", зумів потроху вибудувати такий апарат пропаганди і придушення, який в якийсь момент зняв всяку проблему опору влади. Нахабне насильство, правове, психологічне і фізичне, було прийнято населенням як безальтернативна даність, що абсолютно розв'язало Путіну руки.

читайте такожПеремога України у війні стає все більш імовірною: чому заметушилася РосіяТа легкість, з якою вдалося домогтися загальної покірності будинку, народила у нього впевненість, що залякування ворогів спрацює і за кордонами РФ. І потрібно сказати, що досвід грузинської війни і захоплення Криму підкріплював цю впевненість. Демонстративна готовність застосувати силу дивним чином осаджувала захисників усіляких гуманістичних цінностей, змушувала їх принижено просити більше так не робити, і беззубість "стурбованих" тільки підштовхувала Кремль до нових геополітичних подвигів.

Цікаво, що Барак Обама, який сам не раз демонстрував розгубленість перед путінським нахабством, в 2013 році вірно визначив в його поведінці звички шкільного громили, розваленого на задній парті. Але знадобилося ще майже десять років і три напади на Україну - в Криму, на Донбасі і повномасштабне нинішнє, щоб зашуганий Путіним Захід, нарешті, зрозумів, що в його особі має справу з небаченою загрозою своєму існуванню, і час діяти.

У цій історії, якій ще далеко до кінця, дуже важливий перехід до безроздільної і незаперечною влади сірого небезпечного істоти, що стався у всіх на очах, але при цьому абсолютно непомітно, як в класичній історії про поступово зварену жабу. Ніхто толком не може вловити той момент, коли Путін став непереборний, невіддираємим від тіла Росії, а лінива і бардачна Росія перетворилася на озлобленого агресора.

читайте такожВікно в два тижні: чому Путін втрачає останню можливість зберегти обличчяОскільки в Україні популярність російського президента до війни 2014 року перевищувала популярність будь-якого українського політика, це питання не тільки до росіян: що в людях було поламано, а що простимульовано, щоб звір проявився у всій своїй гидоті? Як це стало можливим, та ще й там, де в анамнезі міцно сидить трагічний досвід зіткнення з гітлеризмом? Більше того, саме цей досвід використовується пропагандистами як живильне середовище для ненависті до всього іншого світу.

Путін сильно вкоротив свій вік, коли напав на Україну. Але щоб перервати ланцюг наступників Гітлера назавжди, військової перемоги мало. Тепер-то ми вже це знаємо точно.

slovoidilo.ua

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред