Наступ РФ здувається: чому окупанти на Донбасі приречені

Командування військ противника із завзятістю, гідною явно кращого застосування, продовжує проводити наступальну оперативно-тактичну операцію з уже цілком чітко позначеною метою - оточити і розгромити частину угруповання Об'єднаних сил ЗСУ в Луганській області. Попутно противник прагне завдати поразки всьому угрупованню ОС, а також забезпечити військовим способом, серед іншого, вихід власних військ на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей України.

В рамках досягнення поставлених цілей, командування військ противника організовує і проводить відразу в декількох операційних зонах активні бойові дії. Як наступального, так і оборонного характеру...

Зокрема в Харківській області війська противника продовжують робити драматичні спроби зупинити просування передових підрозділів Сил оборони України. І, судячи з усього, на ряді ділянок це їм вдається... Ця частина Вовчанського угруповання противника, що обороняється в районі Козача Лопань-Гоптівка-Мороховець, протягом крайньої доби, судячи з усього, отримала якесь підкріплення (десь до "збродної" мотострілецької роти, перекинутої сюди явно в пожежному порядку), а також можливість користуватися вогневою підтримкою декількох артилерійських груп, розгорнутих на території РФ (Білгородська область).

У цьому контексті хотілося б сказати пару слів про подальші перспективи "основної частини" Вовчанського угруповання військ противника. Як це не прозвучить парадоксально, але на мій погляд, найближчим часом, власне, підрозділам військ противника, що знаходяться в районі Вовчанська, нічого не загрожує. Природно, крім регулярних прильотів і парафій...

Так, передові підрозділи Сил оборони України, звільнивши Тернову і Рубіжне, а в перспективі просунувшись до Стариці, вийдуть безпосередньо до передмість Вовчанська. Але виключно через річку (Сіверський Донець). Яку, для звільнення Вовчанська так чи інакше треба буде форсувати. І я сильно сумніваюся в тому, що противник збереже для наших військ в цілості й схоронності всі наявні в даному районі переправи через Сіверський Донець. Навряд чи він буде настільки люб'язний. Тому, з Вовчанської угрупованням, думаю, будуть розбиратися іншим способом.

У самій зоні найактивніших боїв цієї війни, відбуваються досить яскраві і очевидні речі, які свідчать про те, що реалізація "Огризка малого Сатурна" (в який, за своєю суттю і вилилася вся ця широко розрекламована "битва за Донбас") командуванням військ противника протікає, м'яко кажучи, зі значними дивацтвами і невідповідностями.

Чесно кажучи, протягом останніх трьох днів мені взагалі здається, що командування військ противника закинуло кудись в комору весь свій план по "звільненню ДНР\ЛНР" і імпровізує просто на ходу...

читайте такожЕпічна битва за Донбас програна: що далі робитиме ПутінНічим іншим пояснити, наприклад, метаморфози, що відбуваються з Ізюмської угрупованням військ противника я не можу.

Тому прогнозую, що найближчим часом "велике і жахливе" Ізюмське угруповання противника буде докорінно реорганізоване і перенацілене. Швидше за все, вона буде перти на ближні підступи, безпосередньо Слов'янська, щоб не дати можливості українському командуванню маневрувати силами і засобами на ділянці праворуч від міста - Лиман і околиці...

Звичайно, бойові дії в районі Рубіжного, Воєводівки і Сєвєродонецька вельми важливі. По суті, падіння Сєвєродонецька означатиме падіння всієї Луганської області (Сєвєродонецьк виконував роль обласного центру тієї частини Луганської області, яка перебувала під контролем України до вторгнення). Тому, місто захищатиметься українськими військами до крайньої можливості, навіть якщо противник зможе витіснити наші війська з південно-східної частини Рубіжного і селища Воєводівка...

Не треба бути навченим досвідом генералом оперативної служби, щоб зрозуміти суть і сенс тієї частини російського плану "битви за Донбас", який нині все ще залишається в процесі реалізації. Полягає він у двох ударах на зустріч один одному Зарічно-Кремінному та Попаснянському угруповань військ противника з метою оточити Сєвєродонецько-Лисичанську агломерацію та її околиці (зараз їх розділяє трохи більше 40 км). Ось, мабуть і все, що залишилося від російської "битви за Донбас"...

Так, їм істотно допомагають. На півночі, в інтересах прориву на південь, за Сіверський Донець командування військ противника збирається кинути прямо на Слов'янськ, Святогірськ і далі на Лиман в лобову найбільш боєздатні підрозділи Ізюмської угруповання, а в інтересах Попаснянської угруповання, швидше за все буде задіяна Авдеевско-Торецька тактична група військ противника, що діє в напрямку Костянтинівки.

читайте такожРосія втратила шанс захопити УкраїнуЗадумано непогано, але нездійсненно... Просто тому, що ніщо не заважає ЗСУ виставити по південних околицях Костянтинівки потужні заслони, перекривши дві дороги - на Торецьк і власне Н-20, а основні сили кинути до Бахмута, з подальшим "тиловим привітом" Попаснянського угруповання противника.

Загалом, незважаючи на пожвавилися сьогодні відразу кілька тактичних угруповань російських військ, нічого у них не вийшло в тому, що залишилося від їх "битви за Донбас". Скрізь їх атаки і спроби наступати були відбиті.

Війна триває вже більше 2-х місяців, а противник все так же, із завзятістю робота-пилососа, що застряг на килимку, продовжує в лобову битися головою об стіну.

На мій негожий погляд, ми близькі до так званого загасання великого наступу противника на Донбасі. Це, правда, зовсім не означає, що він не спробує знову. Але бере участь його перегрупування і оперативні паузи, які стають все тривалішими і тривалішими, свідчать, принаймні, про те, що у противника тріщать всі його "довгі" плани. І привид "третьої фази" вже замаячив перед ним на весь свій непривабливий вигляд...

Проблема для Кремля полягає в цьому контексті в тому, що шанси на успіх у третій фазі війни у нього не більше, ніж у першій і другій. Для того, щоб у нього "вийшло", йому треба посадити керівництво України за стіл переговорів на вигідних Кремлю умовах (а воно поки геть відмовляється це робити і навіть чути про щось "мінськоподібне", незважаючи на прозорі натяки європейських друзів бункерного довбо...ба, не бажає).

І зрозуміло чому. Для цього треба хоч десь і хоч якось "розгромити ЗСУ", причому не в телевізорі вустами придурка Конашенкова, а в реальності. А ось це і не виходить... як-то не громлять ВСУ. Прямо зовсім вони відмовляються громитися і розвалюватися.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред