Не плачте через Північний потік

Вангую, що невдовзі будуть кричати, що Байден всіх злив, і зрадив Україну, а при Трампі такого не було, і взагалі, чому ми досі не в НАТО.

Історія з "Північним потоком-2" закінчується в кращих традиціях міжнародної Realpolitik, яка залишилася для нас незбагненною.

читайте такожПотужна підтримка США і доля Північного потоку-2: у Байдена оголосили про деталі візиту ЗеленськогоМені здається, Україна виявилася не готовою до зміни зовнішньої політики США. Не готовою до входження Штатів в даний системне протистояння з Китаєм. Не готовою до початку відновлення союзу США і Німеччини. Не готовою до початку передачі ними частини своїх функцій на аутсорс. Не готовою до повернення ціннісної компоненти в політику Вашингтона.

Ну ось дивімося.

Цілий тиждень у нас обговорювали міфічний "розворот до Китаю", який насправді був невмілим блефом і непереконливою спробою подражнити Байдена чи то через затягування візиту Зеленського, чи то за Північний потік-2, чи то за те, що ми не в НАТО, ось вже не знаю.

А тим часом, США визначили Німеччину як одного зі своїх ключових союзників в Європі в ході візиту Меркель, відновили переговори з Іраном, почали вибудовувати близькосхідну коаліцію на тлі виведення військ з Афганістану і, можливо скоро, з Іраку, і домовилися щодо "Північному потоку-2".

У нас же спершу бігали шукали, хто ж там посмів перевести книгу Сі Цзіньпіна, потім плювалися на незрозумілий контракт з КНР, який ніхто не бачив, потім ми "розверталися до Китаю", потім передумали розвертатися, а потім кілька днів у всіх ефірах гадали, чого ж це Зеленський не поїхав до США в липні, і коли ж він туди поїде.

Парадоксально те, що про всі ці зміни, які зараз формують не найсприятливіше для України міжнародне середовище, було відомо заздалегідь, задовго до інавгурації Байдена, візиту Блінкена, поїздки Зеленського до Меркель і саміту Путіна-Байдена. У нас в Інституті вже в січні був представлений аналіз порядку Байдена по Україні та Росії.

Про "Північний потік-2" ми з колегою написали цілу Доповідь ще в 2018 році, де на основі відкритих даних і публічних заяв сторін дали відповідну аналітичну оцінку, рекомендації та прогноз, який зараз, на жаль, збувається.

Проте, я не вважаю, що варто робити з цього велику трагедію, кричати про "зраду" і ображено відвертатися від усіх партнерів, понуривши голову і знову скаржачись на життя в різних інтерв'ю.

Потрібно адаптуватися під нові реалії. Ще є час зрозуміти світові тренди і зловити їх хвилю. Адже "Північний потік-2" - це лише одне, насправді, не найбільше питання, яке зараз вирішується у зв'язку з трансформацією зовнішньої політики США і Європи.

Є куди більш важливі і надзвичайні питання, що стосуються Донбасу, Криму, антиросійських санкцій і регіональної безпеки, які теж найближчим часом будуть намагатися зрушити з місця.

Наприклад, замість того, щоб плакати через "Північний потік-2", вже зараз варто подумати, як використовувати гарантовані нам інвестиції і підтримку на Заході для розвитку енергетичної інфраструктури та її перебудови під нові проекти, такі як стратегія ЄС з водню. Роботу треба починати вже сьогодні, щоб не вийшло, як з СП-2.

І щоб це теж не сталося "раптово", як все для нас відбувається, необхідно готується до різних сценаріїв і формулювати свою позицію і бачення майбутнього цих питань. Візит Зеленського до США в цьому плані буде на допомогу.

І найгірше, що ми можемо з ним зробити - це використовувати поїздку, щоб повторити старі тези, знову попросити грошей, поскаржитися і зробити пару фоточок в Білому домі і Овальному кабінеті.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред