Інаугурація Путіна. Кілька важливих неприємних фактів.
1. Судячи з усього, Захід змирився з тим, що Путін в Росії це надовго. І коли ми говоримо, про розуміння нашої перемоги Заходом, ми не можемо ігнорувати цей факт.
2. Захід озвучив (дуже обережно), що його червона лінія - вихід російських військ за межі Донецької області далі вглиб Дніпропетровщини і Запоріжжя.
3. Китай, з великої долею імовірності, буде грати в мирні переговори не раніше кінця 2024, а реально, лише в першій половині 2025 року. Що важливо: Китай чекає пропозицій від України (когось із Заходу) щодо його подальшої ролі не лише у бізнес проектах по відбудові України, але й його ролі в Чорноморському регіоні в цілому.
4. Путін розуміє, що для нього найскладнішим буде той момент, коли спільні позиції вироблять Захід і Китай. І всі його ігри, в тому числі по Північному шляху, французькій Африці, загравання з Індією - це спроба максимально відтягнути цей момент. Наша ж проблем в полягає в тому, що ми взагалі на це не звертаємо увагу.
5. У внутрішній політиці головна задача Кремля - остаточний розкол 25% тих росіян, які займають антипутінську позицію. Зараз іде перший етап - спроба маргіналізувати єдиного фінансово самодостатнього опозиціонера - Ходорковського. Далі будуть задіяні різні політтехнологічні процеси для того, щоб 10-12% нинішніх опозиціонерів перейшли в розряд тих, хто сумнівається (їм дадуть контрольованого лідера). Якщо ситуація буде рухатися за цим сценарієм, це буде, зрештою, проблемою і для нас. Попри роздробленість опозиції, вона все ж є дамокловим мечем для режиму і може стати основою для певних заворушень в разі ослаблення режиму. І для нас не менш важливо, що це ліберальна опозиція, а не опозиція ультрапатріотів.
Путін розуміє, що в нього в запасі є пара років, поки всі внутрішні політичні процеси задушені, а економічне погіршення життя населення не вплине на публічне ставлення до режиму. І єдине, що може вплинути на внутрішню ситуацію - це розширення тих самих 25% опозиціі (при правильній інформкампвніі це реалістично, але потрібно приділяти явно більшу увагу інформ війні на території ворога) і зміна міжнародної конфігурації сил по примушуванню Путіна до миру.
Хто такий Вадим Денисенко
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) – журналіст, бізнесмен, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація "Українська мова і література", в 1998 – факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики "політики не брешуть"), пише Вікіпедія.
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2020-2023).
З вересня 2023 і дотепер – радник керівника Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша з інформаційних питань.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
