Війну з Фінляндією Сталін почав 30 листопада 1939 і закінчив взяттям Виборга 13 березня 1940. 13 березня в Москві почалися переговори про мир. Своїх первинних цілей Сталін не досяг, але, прорвавши 17 лютого неймовірною кров'ю лінію Маннергейма і почавши наступ на Гельсінкі, опинився перед альтернативою: або СРСР зупиняється і підписує мир, або Англія і Франція оголошують СРСР війну.
Британський експедиційний корпус чисельністю в 57 тисяч чоловік під командуванням генерала Едмунда Айронсайда вже вантажився на транспорти. 15 березня передбачалася висадка його передових частин - британської гвардії і Польського корпусу в Нарвіку. Як би не ставитися до Сталіна (а я ставлюся - гірше нікуди), він виявився здатним на відступ і обрав не здійснення своїх первинних планів поглинання Фінляндії, а мир з її "буржуазним урядом" і навіть заради миру пішов з Петсамо (Печенги), вже зайнятої Червоною Армією. Війна величезного СРСР з маленькою за населенням Фінляндією тривала 3 місяці і 14 днів.
Нинішня війна Росії в Україні триває вже чотири місяці. Сталін до цього часу вже встиг "зробити маневр". Але зараз ми бачимо ту ж завзятість українців у захисті своєї землі, що і фінів у зимову війну, і відсутність явного стратегічного успіху російської армії, на відміну від тодішньої армії Червоної. Війна прийняла затяжний позиційний характер. Падіння Сєвєродонецька очікувалося ще місяць тому з дня на день, а відбулося тільки сьогодні. Попереду нові важкі бої і ніякого просвіту для Путіна.
У міжнародному ж плані становище Сталіна в 1940 було набагато вигідніше, ніж становище Путіна в 2022. Тоді Європа була розколота і між двома групами країн йшла війна. Одна з цих груп - Антикомінтернівський пакт-була на боці СРСР і не допомагала Фінляндії, яку Гітлер віддав Сталіну 23 серпня 1939 р.
Нині ж вся Європа єдина і вся (крім Білорусії) протистоїть Росії і всіляко, навіть йдучи на великі жертви, допомагає Україні. Нейтральних і проросійських країн не залишилося ні тільки в Європі, але і в усьому вільному, демократичному світі. Хіба що Індія. Щойно Україна була прийнята кандидатом до Євросоюзу і, фактично, з перших днів війни стала стратегічним союзником НАТО.
Наради антипутінської коаліції в Рамштайні збирає вже до 50 держав. І при цьому Путін і Росія стали вкрай непопулярні в усьому світі. Час, коли журнал "Time" виходив з портретом Путіна на обкладинці, пішли в небуття. Тепер найпопулярнішою людиною в світі є президент Володимир Зеленський - це факт.
Чи можна перемогти весь світ? Зрозуміло-ні. Це не вдавалося ніколи, нікому. Дипломатія повинна шукати союзників і розколювати коаліції ворогів, а Лавров тільки повторює - все проти нас. Захід - ворог. Який він після цього дипломат? Але, думаю, він і не може інакше. Дійсно, впертість Путіна перетворила на ворогів Росії весь цивілізований світ. І час довершує цей процес втрати обличчя.
читайте такожПриводи для безпорадної істерики Путіна: як Україна вислизає з кремлівських лапЗвичайно, Росія країна велика і звикла до бичу вождя. Пропагандисти - єдині бенефіціари цієї війни - зі шкіри геть лізуть, щоб виправдати "спецоперацію", але перспектива катастрофи - економічної, військової, політичної - стає саме для Росії все більш явною. Якщо Україну носить на руках весь світ, то від Росії весь світ відвернувся.
У цій жахливій ситуації військова поразка або військовий успіх вже мало що значать. Це провал великої політики і провал невиправний, поки не зміниться керівництво Росії. Або не піде на якийсь дипломатичний маневр, на відступ заради порятунку. Сталін в 1940 році пішов і зберіг свою владу, так чи інакше, до природного кінця. Я не уявляю, який маневр потрібен зараз, але точно - дуже рішучий і, неминуче, з втратою обличчя.
Але краще втратити обличчя, ніж втратити все. Такий підсумок чотирьох місяців цієї війни.
Андрій Зубов, російський історик
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
