Нічний горщик для Лукашенка: Портников сказав, що означає візит до КНДР

Формування осей між диктаторськими режимами стає дедалі помітнішим трендом на тлі глобальної ізоляції агресорів. Аналізований візит самопроголошеного президента Білорусі до КНДР порушує питання реальної ваги таких союзів та їхньої символічності в умовах війни в Україні. Відомий публіцист та політичний оглядач Віталій Портников розглядає цей виїзд не як акт дипломатії, а як ілюстрацію звуження зовнішньополітичного горизонту Мінська до рівня курйозних подарунків. Докладніше про мотиви та наслідки поїздки - у матеріалі автора.

Візит Олександра Лукашенка до Північної Кореї завершився дивним, але показовим епізодом: лідер КНДР Кім Чен Ин подарував білоруському диктатору щось середнє між нічним горщиком і урною для праху із зображенням самого Лукашенка у військовій формі. Цей ексцентричний подарунок, разом з автоматом від Лукашенка для Кім Чен Ина, став своєрідною кульмінацією поїздки, яка виглядає одночасно і безглуздою, і дуже промовистою.

Навіщо Лукашенко полетів у Пхеньян

Сенс цього візиту розгледіти непросто. Північну Корею майже ніколи не відвідують високопосадовці з інших країн, за рідкісними винятками на кшталт Володимира Путіна. Можливо, саме Путін і попросив Лукашенка з’їздити до Пхеньяна — як своєрідну "подяку" Кім Чен Ину за військові поставки та участь північнокорейських військових у війні Росії проти України.

Ще один мотив — особисті амбіції Лукашенка. Йому хочеться демонструвати "широкі міжнародні зв’язки": от він і з американськими представниками зустрічається, і нібито має запрошення від Дональда Трампа в Мар-а-Лаго, і водночас може полетіти до лідера ще однієї ядерної держави. У своїх фантазіях Лукашенко міг би бачити себе посередником між Трампом і Кім Чен Ином, який доповідає американському президентові про готовність Пхеньяна до діалогу.

Крім того, йому важливо просто відчути себе "справжнім президентом", який здійснює закордонні візити та зустрічається з іншими главами держав. На практиці ж його міжнародний простір звузився настільки, що з високих візаві йому фактично лишилися Путін і Кім Чен Ин.

Замість Сеула — Пхеньян

Той факт, що тепер Лукашенку залишається їздити хіба що до КНДР, — яскрава ілюстрація деградації його зовнішньополітичних можливостей. Колись він міг розраховувати на візит до Південної Кореї, розвиток економічних відносин із Сеулом, відкриття білоруського посольства там. Натомість у Північній Кореї білоруського посольства як не було, так і немає, а посольство КНДР у Мінську фактично не подає ознак життя.

До останнього часу між Мінськом і Пхеньяном практично не існувало жодних скільки-небудь відчутних відносин. Це робить нинішню поїздку ще більш показовою: вона виглядає не логічним продовженням реальної співпраці, а радше політичним жестом із пропагандистським підтекстом.

Військово-промисловий інтерес і "геополітика на трьох"

Окремий мотив для Лукашенка — військово-промисловий комплекс. Він бачить, як охоче Путін приймає північнокорейські поставки, і цілком може прагнути долучитися до цього ланцюжка, запропонувати формат співпраці "на трьох" між Білоруссю, Росією і КНДР. У Мінську вже раніше звучали ідеї про спільні ініціативи із Північною Кореєю, Пакистаном та іншими країнами так званого "глобального Півдня".

Рекомендуємо:

Трамп вважає Лукашенка своїм "хорошим другом" і знімає частину санкцій

Тоді МЗС КНДР публічно спростовувало готовність брати участь у таких проектах, але ситуація могла змінитися. Кім Чен Ин теж перебуває в непростому становищі: з одного боку, його режим захищає наявність ядерної зброї, з іншого — його не сприймають як повноцінного лідера у світовій політиці.

Часи, коли він зустрічався з Трампом і роздувався від власної значущості, давно минули. Трампу нині явно не до КНДР: він загруз у близькосхідній тематиці і намагається вибудувати курс щодо Путіна на тлі війни проти України. Для того, щоб знову потрапити в поле зору Вашингтона, Кім Чен Ин міг би влаштувати нову ескалацію, але це ризиковано. Тому йому лишається імітувати міжнародну активність через зустрічі з такими фігурами, як Лукашенко.

Реальної економіки немає

Попри весь шум навколо візиту, реальної економічної основи в цих відносинах немає. Товарообіг між Білоруссю і КНДР не дотягує навіть до одного мільйона доларів, що для двох держав є мізерною величиною. Тож головним результатом зустрічі стало не підписання масштабних угод, а обмін символічними подарунками, які миттєво стали мемами.

Саме подарована "ваза-урна-горщик" із портретом Лукашенка й автомат від Лукашенка для Кіма — те, що запам’ятають оглядачі й аудиторія. І ще довго всі будуть сперечатися, як саме Лукашенко збирається використовувати цей дивний сувенір із Пхеньяна.

Для чого Лукашенку "нічний горщик"

Іронія ситуації очевидна. Теоретично, Лукашенко міг би використовувати подарований "судина з молюсків" як нічний горщик під час наступних поїздок, якщо такі взагалі ще будуть, адже список країн, куди його готові приймати, дуже обмежений. Але до Москви з власним горщиком не поїдеш — навіть для нинішньої російсько-білоруської близькості це виглядало б занадто карикатурно.

Зберігати як урну для праху цей предмет теж сумнівно: Лукашенко явно не уявляє собі майбутнє в крематорії, він скоріше мріє про власний мавзолей у центрі Мінська. Натомість Кім Чен Ин, схоже, значно краще розуміє, як "погратися" з подарованим автоматом та що робити з харчами, завезеними з Мінська. Сам Лукашенко навіть попередив північнокорейського лідера, що всі делікатеси й закуски потрібно з’їсти за два тижні, а от до набоїв для автомата це зауваження, звісно, не стосується.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред