"Білгород-няш" и "Воронеж-няш" нам однозначно не потрібні. Але це не означає, що туди не треба заходити. Просто не потрібно уподібнюватися росіянам: якщо ти кудись зайшов, якщо кудись "ступил сапог солдата", необов’язково залишатися там надовго, осідати на роки, а, тим більше, інтегрувати ці землі до складу своєї території.
А от зручні шляхи сполучення бувають через різні території. Із 2014 року переконаний, що, якби ми тоді не посоромилися кілька годин пройти через Білгородщину, то доля "ЛНР" могла б скластися зовсім інакше.
Хто такий Євген Дикий
Євген Олександрович Дикий - український вчений, військовий, публіцист. Кандидат біологічних наук, учасник війни на сході України, у 2014 році – командир 2-ї роти 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар". З лютого 2018 року очолює Національний антарктичний науковий центр, пише Вікіпедія.
Зараз ситуація та сама. Суто з військової точки зору, нам невигідно далі довбатися об лінію оборони, яку росіяни вибудували від Сватового до Кремінної. Лінія Сватове-Кремінна, яку ми не можемо взяти з жовтня минулого року і яку весь час штурмуємо, може бути просто обійдена. Як свого часу німці на стали штурмувати добре укріплену французами Лінію Мажино, а просто взяли і пройшли збоку. Так от для нас це "збоку" лежить саме через російську територію. Суто з військової точки зору, для нас було б дуже логічним пройти через Білгородщину і вийти в тили росіян на Луганщині – тоді там би посипалося все.
А от чи буде це зроблено, я не знаю, тому що відповідь лежить не у військовій площині. Я гадаю, що те, що очевидно мені, рядовому піхотинцю, чудово очевидно і Залужному.
А от чого ми не знаємо, так це, наскільки жорсткими є заборони наших союзників на будь-яке заходження на російську територію. У мене жевріє надія, що в момент, коли все почнеться, нам просто буде плювати на те, що з цього приводу думають Байден та Салліван, і наші військові вирішать діяти так, як доцільно з військової точки зору. Ми просто потім скажемо: "Ой, вибачте, упс, так уже вийшло".
Втім, не знаю, чи будуть аж настільки слідкувати за нашими руками, що підуть жорсткі сигнали про припинення військової допомоги, якщо ми пройдемо хоча б метр по ворожій території. Це абсолютно несправедливо, це повна маячня, з точки зору військової стратегії. Але знову-таки, на превеликий жаль, оскільки ми не готувалися, ми змушені рахуватися, зокрема, із дурними страхами наших союзників (в даному разі ми говоримо саме про це).
У Байдена та його оточення є абсолютно дурний та ірраціональний страх, так званої, ескалації. Тому чи дадуть нам пройти через територію Рашки, наразі мені не відомо.
Євген Дикий, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
